Митрополит Симеон Шостацький у тяжкому стані, Драбинко активізувався, небезпечна система паралельних єпархій триватиме?
Читачі з Вінниці повідомляють, що митрополит ПЦУ Симеон Шостацький зараз перебуває на ШВЛ, і стан його не подає надій. Скажемо прямо, він при смерті.
Тим часом вінницький клір владики Симеона розуміє, що залишився без архієрея. «Паралельні» єпархії ПЦУ в регіонах – вимушений захід. У 2018 році ані УПЦ КП, ані УАПЦ не хотіли поступатися своїми обласними структурами один одному. У Вінниці, наприклад, ми маємо трьох ієрархів ПЦУ з титулом Вінницького, і кожний має свою єпархію. Так воно і буде, поки в живих не залишиться тільки один: довгожитель забирає собі все.
У разі смерті Симеона (дай Боже йому здоров’я, звичайно) логічним було б приєднати його парафії до Вінницької і Брацлавської єпархії архієпископа Михаїла Бондарчука. Це авторитетний, гідний ієрарх із великим досвідом і великою кількістю приходів (у Романа Балащука репутація все одно така, що до нього піде хіба що людина однакових із ним уподобань). Але є одне «але»: клірики Симеона не хочуть ані до Бондарчука, ані до Балащука. Вони просять собі в митрополита Епіфанія «нормального архієрея з канонічною хіротонією». Тобто не з УПЦ КП, і не з УАПЦ! Цікаво, чи є для них достатньо канонічним сам Блаженніший Епіфаній, рукопокладений Філаретом?
Такий підхід – реальна загроза єдності Помісної Церкви. Якщо Синод виявить боягузтво, тим самим він закріпить структуру «паралельних єпархій» на десятиліття вперед. А на додаток роздрібнить усю ПЦУ на «самих канонічних» архієреїв, «не зовсім канонічних» і «зовсім неканонічних». Зате в митрополита Олександра Драбинка з’явився шанс на власну єпархію. І цей шанс, за чутками, він має намір використати максимально: переговори з духовенством Симеона вже тривають.