Видання orthodoxtimes опублікувало лист за підписом ієромонаха Луки з афонського монастиря Ксенофонт, у котрому йдеться про «атаку проти нашого Вселенського патріархату» тих, хто «перетворює Тіло Христове, Церкву, на театр національних інтересів».

У листі зазначено, що дарування автокефалій часто було важким та нестерпним для самого Константинополя. До прикладу, це стосується відділення Церкви Греції, яке відбулось «з великим жалем заради миру», та автокефалії Церкви Албанії, котра «також відродилась із радісним запрошенням Вселенського патріарха, котрий довірив це складне завдання тодішньому єпископу Анастасію» та «взяв відповідальність за її заснування».

«Якщо для всіх інших Церков дарування автокефалії було вартим того та справедливим, якою може бути причина для відмови в автокефалії для ПЦУ? РПЦ відреагувала тяжко на цю подію. Але, звісно, це було не дивним. Ми знаємо, що з 16-го століття Росія має натхнення домінувати скрізь. І ми всі знаємо співіснування РПЦ з її національними інтересами», йдеться у листі.

«Ми, монахи гори Афон, знаємо дуже добре плани росіян щодо Афону, це є мілітаризація Пантелеімонівського монастиря, від прибуття або «висадки» тисяч «монахів», котрі охоплять кожен куточок гори Афон – в домовленості з Османською імперією, яка розглядає ці експансіоністські тенденції, бо Афон був під її керуванням – до систематичного втручання в архітектуру гори Афон, її агіографію та в усі форми та вираження традиції Афону. Це відбулося, щоб зробити гору Афон протекторатом Росії. На щастя, Богородиця врятувала від цього намагання з 1917», продовжує ієромонах.

З 1980-х, продовжує автор листа, гора Афон переживає ще одну дуже небезпечну пригоду з імперіалістичними планами Москви під прикриттям глибокої релігійності та чернечого братерства.

«Москва говорить про тиск Вселенського патріархату на інші Церкви, втім, Вселенський патріархат каже з великим сумом та гордістю у Христі, що єдині, хто підтримує нас, це Бог та історія. Якою може бути сила тих, хто в облозі? Та навіть серед православних, хто любить Вселенський патріархат вірно та щиро?

Церква Москви повернулась проти Матері-Церкви. Вона забула, що також народилася у Вселенському патріархаті. Вона хоче ігнорувати залежність Церкви України від Вселенського патріархату. Вона заплющує очі на історичну правду та використовує право сильного, щоб пригнітити всіх безпомічних опонентів», зазначає автор.

«Хоча й в облозі та у загарбанні турками понад 500 років, Вселенський Патріархат не схиляється перед завойовником та будь-якою варварською нацією, котра шукає війни та конфлікту. Ось чому він не підкоряється безпідставним вимогам тих, хто має владу, знаючи, що треба покладатися на Бога… Будучи вірними принципам своєї церковної відповідальності та традиції, патріархат хоче врятувати паству».

Далі афоніт зазначає, що Росія знехтувала мільйонами вірян, котрі через чимало серйозних причин не хотіли належати до Руської Православної Церкви, та проклинала їх просто за свої національні інтереси. «Відомо, що багато українців об’єднувались у громади, щоб не належати до РПЦ. Але РПЦ закрила на них очі та стала мачухою».

«Це, таким чином, викликало те, щоб використовувати деякі правила Церкви так, як вона хоче. Інтерпретуючи ці правила, святий Никодим Афонський застосовував ікономію, щоб врятувати паству. Святий Василій Великий мав таку ж позицію для серйозних єресей. Зрештою, я би хотів нагадати точку зору святого Іустина Челійського – “Я жертвую всім заради правил Церкви, але заради образу Господа, котрим є людина, я жертвую всіма правилами”».

«Настав час для кожного православного, особливо для тих, хто має владу, зрозуміти братовбивче, якщо не вбиваюче Матір, ставлення Церкви Москви, та поєднати руки з правдою та справедливістю, представленими та пропагованими Вселенським патріархатом, Церквою-Матір’ю для всіх нас. Ми прославляємо Господа, побачивши, як Патріарх Олександрії, Архієпископи Афін та Кіпру пом’янули канонічного митрополита України, Епіфанія, відповідно до справедливого рішення Великої Церкви Христа», пише ієромонах Лука, закликаючи інші Церкви «не позбавляти нас цієї радості».