Даний підбір цитат має в деякій мірі показати некомпетентність представників Вселенської Патріархії щодо актуального «українського питання». Слово «канонічність» ромеї коментують у вигідній для них площині. А беручи до уваги останні «антиканонічні» дії з екзархами та ймовірною «реабілітацією» Філарета, варто грекам нагадати про їхні заяви з минулого. Невже саме малочисельні фанаріоти будуть трактувати «канонічні постанови» у потрібному для них руслі?
Архієпископ Іов (Геча), в той час – архідиякон Свято-Сергієвського богословського інституту:
«Для православних віруючих Франції, для всього академічного складу викладачів і студентів нашого богословського інституту проблема розколу в Україні є питанням, яке дуже хвилює. Ми поділяємо ту богословську і догматичну точку зору, що в Україні єдиною канонічною Церквою є Українська Православна Церква, яка має статус широкої автономії і самоврядності. Розкол – це еклезіологічна єресь, тому що його представники вважають, що вони стоять вище соборної Церкви і можуть самі вирішити визначені внутрішні церковні питання. Це абсолютно неможливо з канонічної точки зору.
Звичайно, ми бачимо, що в Україні є великий потенціал для утвердження Помісної Церкви. Але це питання повинне зважуватися соборно, у консультації з Матір`ю-Церквою – Руською Православною Церквою. Те, що розкольники вимовляють православний Символ віри, недостатньо і ні про що не свідчить. Потрібно ще і знаходитися в цій Церкві, тобто бути в євхаристичному єднанні з іншими Помісними Православними Церквами, що ми продемонстрували в Києві. Вони ж не знаходяться в такому єднанні з жодною Православною Церквою світу.
Сумним почерком розкольників є їхня агресивність, прагнення за будь-яку ціну затвердитися в лоні якоїсь законної Церкви. Вони засилають своїх делегатів в інші країни, шляхом обману намагаються представити себе як канонічну Церкву. Але в Церкву Христа Спасителя облудним шляхом не ввійти». (1)
Архієпископ Іов (Геча):
«Тому на даний момент я не можу Вам розказати, яким шляхом ця проблема (розколу – авт.) буде вирішена. Ми ще не знайшли цей процес, яким треба йти, інакше питання уже було б вирішено.
Але що важливо підкреслити, і це є канонічний принцип, що на одній території може бути лише одна Церква. Себто, дві автокефальні Церкви не можуть бути одночасно на одній території. І для проголошення автокефалії потрібна єдність церкви. Тому саме над цією єдністю треба працювати…». (2)
Патріарх Варфоломій:
«В ответ на соответствующие телеграмму и письмо Вашего зело возлюбленного и досточтимого Блаженства по поводу возникшей в Вашей Святейшей Русской Церкви проблемы, которая привела ее Священный Синод по известным ему причинам к низложению до недавнего времени ведущего члена Синода митрополита Киевского г-на Филарета, мы желаем братски сообщить Вашей любви, что наша Святая Великая Христова Церковь, признавая полноту исключительной по этому вопросу компетенции Вашей Святейшей Русской Церкви, принимает синодально решенное о вышесказанном, не желая доставлять никакой трудности Вашей Церкви. Именно в этом духе мы посылали двух братьев, Высокопреосвященного митрополита Пергамского г-на Иоанна и Преосвященного епископа Скопельского г-на Всеволода, после имевшего место посещения нас упомянутым лишенным сана, чтобы непосредственно из первых рук уведомили нас о происшедшем и во избежание неправильного толкования в данном случае…». (3)
Патріарх Варфоломій:
«Тому громадянський, політичний, церковний і, в цілому, інтелектуальний провід українського народу має спільний обов’язок використати якнайширше в допустимих межах даний Богом дар хрещення не лише для невідкладного виправлення різної плутанини і травм історичного минулого, але й для відновлення об’єднуючої ролі, яку відігравала Православна Церква у свідомості Христолюбної української нації. Продовження цієї плутанини в етнофілетичних чи політичних цілях, невідповідних духовному характеру Церкви, забрало б об’єднуючу силу хрещення і ще більше загострило б існуючий небезпечний поділ церковного тіла, поділ, що руйнує не лише духовну єдність, але й громадянську єдність українського народу і несе в собі очевидні проблемні наслідки для майбутнього України…». (4)
«Багато дорогих дітей українського Православ’я, з багатьох причин, які на цей момент не можемо розглядати, не змогли взяти участі у спільному літургійному бенкеті та спільному і великому ювілеї, перебуваючи, так, як воно не має бути, поза канонічною церковною структурою та ієрархією… Це дуже сумно, оскільки воно роздирає незшитий хітон Господа нашого, воно ділить Його містичне тіло і дає ворогам нашої віри підставу для насмішок над Церквою…». (5)
- Інформаційний вісник УПЦ. – № 1. – 2001, с. 4–6.
- https://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/64119/.
- Лист Патріарха Константинопольського Варфоломія Патріарху Московському Олексію (№ 1203) від 26 серпня 1992 року.
- Документ: Звернення Його Всесвятості Патріарха Константинопольського Варфоломія І до української нації (http://arhiv.orthodoxy.org.ua/dopovidi_ta_promovi/2008/07/26/17703.html).
- Патріарх Варфоломій привітав ініціативи Митрополита Володимира та Патріарха Алексія щодо повернення до лона Церкви тих, хто перебуває поза її огорожею. (http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/mijkonfesiyni_vidnosini/2008/07/27/17723.html).
МАРК ОБНОРСЬКИЙ