Головний редактор ресурсу «Сіверщина» Василь Чепурний, котрий часто робить дописи щодо церковних питань, відреагував на приїзд Патріарха Олександрійського Феодора до України. Традиційно для публіки цього ґатунку знавець оцінив цю подію як «роботу КДБ з потенційним єпископом» у радянські часи, коли майбутній ієрарх вчився у ще радянській Одесі.

«Патріархом він став після загадкової загибелі патріарха Петра VII та ряду вищих архієреїв Олександрійської церкви над Егейським морем в 2004 році. КГБ вміло організовувати такі речі, як і з літаком польської еліти під Смоленськом, але тут ми не маємо жодних доказів», – нарікає автор.

Згадавши нагороди та зв’язки голови однієї з найдревніших православних кафедр у світі з російським православ’ям, «експерт» пише далі (збережена орфографія оригіналу):

«Проте на драматизуймо – Олександрійський патріарх у спільній декларації з главою Польської автокефальної православної церкви Савою (також давнім симпатиком Москви) тільки й заявив про потребу канонічних умов для подолання українського церковного розділення. А хіба не про це каже Вселенський патріарх Варфоломій I? І в Одесі олександрійський патріарх закликав віруючих «залишатися в канонічній церкві» – та звісно, адже такою ж і стане українська церква після отримання Томосу. В чому проблема? Що похвалив митрополита Онуфрія? Так, як главу підрозділу РПЦ, але аж ніяк не самостійного главу незалежної церкви», – плутаються думки у головного редактора Василя Чепурного.

Далі знавець пише, що на канонічній території Митрополита Київського надто урочисто зустрічали, і переносить свою увагу на африканський континент.

«Та й не такий уже він (Патріарх Феодор – ред.) простий, адже каже: «Через два дні я повертаюся в Африку, де на мене чекають 54 країни. Там буду нести людям Православ’я, будемо будувати лікарні та храми в ім’я любові до Христа».

54 країни – ага. Так само можна сказати, що Японія належить до Київського патріархату, бо там є місія і навіть цілий священик з парафією. Точно так і тут – це Руанда православна чи Ангола? Чи може Туніс перестав бути мусульманським, як і Лівія з якимось там Суданом (якимось, бо їх тепер два і один з них мусульманський, а інший також не православний). Амбіції все ж у цього «простого» патріарха випирають…», – продовжує головний редактор, нездатний пошукати інформацію про масштабність соціальної роботи та єпархіальну структуру Олександрійського Патріархату.

«Просто може трохи підлатався від Московії небагатий олександрійський патріарх і то добре», традиційно завершує допис знавець.