Немає законних підстав для того, щоб позбавити реєстрації або ліквідувати Українську Православну Церкву. Міністерство культури намагається з допомогою тиску та погроз примусити релігійні організації УПЦ змінити назву. Про це сказав Голова Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов, коментуючи для Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ останні заяви Міністерства культури про припинення у судовому порядку діяльності релігійних організацій у разі відмови від перейменування.

«Відповідно до частини 3 статті 16 закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, у разі порушення релігійною організацією, яка є юридичною особою, положень цього закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено за рішенням суду», – йдеться у відповіді міністерства на запит агентства “Інтерфакс-Україна”.

«На сьогоднішній день немає законних підстав для того, щоб позбавити реєстрації або ліквідувати Українську Православну Церкву, — зазначив Голова Юридичного відділу. — Натомість, ми бачимо, що Міністерство культури всіляко намагається тиснути на релігійні громади Української Православної Церкви з метою їх примусового перейменування. Також лунають всілякі погрози для того, щоб позбавити релігійні організації Української Православної Церкви реєстрації».

Протоієрей Олександр наголосив, що Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, на якій посилаються у міністерстві, в ст. 16 визначає конкретні випадки, в яких може бути припинена діяльність релігійної організації і серед них немає підстав, пов’язаних зі зміною назви.

«Зокрема, для того, щоб припинити діяльність релігійної організації в судовому порядку, підкреслюю, в судовому порядку — це може бути порушення релігійною організацією законодавства в ряді випадків, передбачених статтею 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»», — сказав він.

«По-перше, якщо релігійна організація порушила ст. 3, 5, 17  закону України про свободу совісті. Ст. 3 гарантує право на свободу совісті кожному громадянину України і це право включає право приймати, змінювати релігію, переконання і т.д., тобто підкреслюється, що людина має вільний вибір віросповідання. У Ст. 5 говориться про відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави. У ст. 17 закріплений порядок користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян.

По-друге, поєднання обрядової чи проповiдницької дiяльностi релiгiйної органiзацiї з посяганнями на життя, здоров’я, свободу i гiднiсть особи. По-третє, систематичного порушення релiгiйною органiзацiєю встановленого законодавством порядку проведення публiчних релiгiйних заходiв (богослужiнь, обрядiв, церемонiй, походiв тощо). По-четверте, спонукання громадян до невиконання своїх конституцiйних обов’язкiв або дiй, якi супроводжуються грубими порушеннями громадянського порядку чи посяганням на права i майно державних, громадських чи релiгiйних органiзацiй».

Коментуючи дані пункти Закону та законодавчі акти, отець Олександр наголосив: «Як ми бачимо, питання, які пов’язані зі зміною назви ніяким чином не пересікаються з тими підставами, за якими можуть припинити діяльність релігійні організації у судовому порядку».

На його думку, згідно вищенаведених підстав, цілком може бути припинена діяльність інших релігійних організацій.

«Зокрема, новоутворена Православна церква в Україні, «Київський патріархат» підпадають під деякі ознаки цієї статті, за якими можуть припинити їхню діяльність. Вони захоплюють майно? — захоплюють. Вони порушують порядок? — порушують. Вони розпалюють міжрелігійну ворожнечу? — розпалюють. Але чомусь Міністерство культури не прагне припиняти їхню діяльність у судовому порядку», — констатує протоієрей Олександр Бахов.