Американський Джорджтаунський католицький університет (головною спеціалізацією котрого є політичні науки та дипломатія; одним з його випускників був Білл Клінтон) організував у Німеччині конференцію на тему діалогу православних та уніатів.
Цікаво, що захід було проведено у співпраці з грецькою православною Волоською академією. Це та сама академія, котра недавно організувала двотижневу програму для студентів «ПЦУ».
Спробував дізнатись, що це за академія така.
Схоже, це не зовсім освітній заклад, а швидше дослідницький та координаційний центр, котрий організує якісь конференції, короткотривалі програми тощо.
Причому вона не підпорядковується місцевому єпископу у питаннях змісту своїх досліджень.
“Її належність до місцевої Димітрійської єпархії зовсім не змушує «академію слідувати будь-якій офіційній лінії Церкви», оскільки місцевий єпископ «не втручається до академічної програми або діяльності …навіть якщо він не завжди згодний з обраним курсом»”.
А зміст цей можна охарактеризувати як модерністський та екуменічний. «Оживлення послання Христа», «діалог із сучасністю», «сприяння міжрелігійному взаєморозумінню», «фокус на проблемах політичної теології», «прихильність до екуменічної богословської освіти», – ключові фрази.
Нещодавно ця академія опублікувала «Православний підручник з екуменізму» (одним з авторів котрого став… архімандрит Кирило Говорун).
«Результатом стало дуже голосне та багатообіцяюче видання, направлене на сприяння вивченню богослов’я у його екуменічній перспективі, котре стало настільною книгою, що культивує інкультурацію та екуменізацію православ’я у сучасному плюралістичному, секулярному та глобалізованому світі», – яскрава цитата.
І найголовніше, ця академія поставила собі за мету розбудову цілої «Мережі з екуменічної освіти».
«Волоська академія недавно здійснила координацію Мережі з екуменічної освіти у центральній та східній Європі (Network for the Ecumenical Learning in Central and Eastern Europe) (NELCEE), після того, як вона довго та успішно координувалась Іоном Овідіу та Штефаном Тоблером у Сибіу. Метою цієї Мережі є просування богословської освіти та навчання через організацію міжнародних конференцій, що мають справу з богословською освітою у різних контекстах, а також служити у якості єднальної ланки між інститутами, організаціями, факультетами або окремими дослідниками, прихильними до богословської освіти, намагаючись звернути увагу на різноманітні проблеми пост-сучасності».
Можна тільки уявити собі масштаб задуму.
Виникає питання – а звідки взагалі взявся цей «троянський кінь» усередині Православ’я?
І друге питання – чи збираються традиціоналісти організовувати свою мережу спілкування та координування? Оскільки сучасний екуменізм став уже навіть не викликом для Православ’я, а прямою загрозою для його існування.