Нещодавно ухвалений ВРУ закон про протидію булінгу (цькуванню) в школах може отримати публічний прецедент у релігійній сфері. 9 червня 2019 року Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ опублікував інтерв’ю з випускницею 9-річного навчально-виховного комплексу села Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області Христиною Велущак, яка стала об’єктом цькування з боку активістів ПЦУ.

Журналісти з’ясували, що Христина Велущак, яка закінчила школу з відзнакою, котра все життя відвідує храм УПЦ на честь Собору Архистратига Михаїла, де співає на криласі, та планує вступити до медичного коледжу, зазнає цькування через вибір віросповідання – після того, як у селі розпочалося протистояння на релігійному ґрунті.

Мати дівчини, Кароліна, розповідає: про те, що їй та її дочці забороняють разом із класом святкувати випускний, вона дізналася від однієї з мам, яка була присутня на зборах та підтримувала з нею контакт. При цьому саму Кароліну цього року жодного разу не запрошували на збори. «Ми були в шоці», – каже вона.

За її словами, на батьківські збори її перестали запрошувати після того, як в селі розпочався конфлікт навколо храму УПЦ.

Діти також поводилися агресивно по відношенню до Христини. «Я директору школи повідомляла. Насміхалися над нею, постійно, коли вона виходила до дошки, вони все нотували у блокнот, вони занотовували, на які вона олімпіади ходила, які мала результати. Вона вчилася на відмінно, а вони добивалися того, щоб вона не отримала відзнаки. Моя дитина відмовлялася ходити до школи, плакала, два тижні, я ніяк не могла вмовити її піти до школи. Потім ми таки вмовили».

Жінка розповідає: «Директор прийняв їхню сторону. Петей Іванна Іванівна працює у відділі освіти та сильно на нього тиснула, і він підкорявся, бо від нього я не чула нічого, він просто замовчував. Класний керівник боялась, напевно, бо дуже молода. Тому, що вони в район писали багато скарг».

Мати повідомляє, що учні відмовилися робити випускні фотографії з Христиною: «Фотографію робили окремо. Вони найняли фотографа окремо, а у нас був свій фотограф. Вони давали чіткі вказівки своєму фотографу, кого фотографувати, а кого ні».

У день випускного однокласники Христини «поїхали до залу святкувати, а ми пішли ще до церкви, пофотографувалися, а потім відсвяткували всією православною сім’єю. У нас була одна випускниця, був настоятель, він нас підтримав, тому що це було дуже морально важко, я дуже боялася за Христину», – каже мати дівчини.

Журналісти розповідають, що 9 червня 2019 року, після богослужіння, активісти ПЦУ знову влаштували провокації біля храму. На вірян почали нападати вже посеред дороги, побили парафіян і настоятеля.

Христина бере участь в обороні храму.

Вона пояснює: «Усе почалося з того часу, коли ми вирішили розпочати молитовне стояння біля храму. Ми стояли, молилися, співали, з тим, щоб ПЦУ не звертало уваги на нас, потім почалася агресія від тих, хто ходив до ПЦУ. Вони налаштовували своїх дітей проти мене. Проти мене повстав весь клас. Вони в класі на перервах постійно починали свої розспівки. Я виходила. Обмальовували мені парту крейдою, постійно наговорювали на мене, насміхалися. Вони навіть до інших дітей підходили і питали, з якої ти Церкви: ти з УПЦ чи ПЦУ? Коли мене хтось питав, відповідала, що я з Богом.

Вони ображали, що я москалька, як я можу молитися російською мовою. Я намагалася пояснювати, та мене ніхто не слухав.

Я спілкувала у класі з одним хлопцем, він – греко-католик. Потім він теж пішов до ПЦУ і перестав зі мною спілкуватися.

Нам говорили, що ми всі йдемо на випускний, потім я пішла здавати гроші за випускний, там сиділа мама хлопця з класу – Боросюк Наталія, вона просто стала на мене кричати: “Забери свої москальські гроші, нам від тебе нічого не треба! Ти на випускний не підеш, щоб тебе там не було”.

Я не слухала, що вона мені казала, просто поклала гроші і сказала, що це за випускний. А вона пішла за мною до вчительської,  почала наговорювати на мене вчителям, кидала в мене ті гроші. Потім я зайшла до класу, вона кинула в мене гроші і сказала, що в мене нічого немає в голові.

Я пішла потім до вчительської і розповіла. Вони мені відповіли: “Нічого страшного! Що тобі?” Як завжди – вони ніколи не реагували. Просто закривали очі. Вчителі нібито боялися Петей Іванни, яка працює в університеті, вона завжди їм погрожувала, направляла перевірки. Особисто мені вона погрожувала,  що забере в мене відзнаку. Її дочка разом зі мною вчилася в школі, то вона породила таку ненависть до мене в класі», – розповідає свою історію Христина.