Представник Константинопольського Патріархату розповів, що закарпатські землі входили до юрисдикції Фанару та «були приєднані до РПЦ каральним шляхом» у 1946 році.

«Закарпаття історично і канонічно до самого приходу радянських окупаційних військ в середині ХХ століття канонічно входило до юрисдикції саме Вселенського Патріархату і цей край ніколи не був «канонічною територією» Московського Патріархату», – тричі посилається на канони владика Іов. Про це повідомляє «Релігія в Україні» з посиланням на «Главком».

Видання пише: «у Константинополі звертають увагу, що ще на початку ХХ століття землі Закарпаття і Галичини, які входили до складу Австро-Угорської імперії, вважались канонічною територією Вселенського Патріархату. У зв’язку із цим член Синоду Російської Церкви митрополит Київський Антоній (Храповицький) з метою здійснення в цих українських землях опіки над православною паствою, письмово звертався про дозвіл і благословення до Вселенських Патріархів, і навіть просив з цією метою надати йому титул екзарха Вселенського Патріарха в Галичині і Закарпатті».

Також архієпископ Іов нагадує, що після входження Закарпаття до складу Чехословаччини Собор Вселенського Патріархату на чолі з патріархом Мелетієм IV 4 березня 1923 року остаточно затвердив канонічну приналежність православних парафій на Закарпатті до юрисдикції Вселенського Патріархату, де вони й перебували до приходу «радянських окупаційних військ». Геча каже, що Константинополь ніколи, жодним актом не визнавав знищення комуністичним режимом на Закарпатті єпархії Вселенського Патріархату і приєднання її до іншої юрисдикції.

При цьому в матеріалі опускається той незручний момент, що у 1920 році в президента Чехословаччини було виклопотане визнання повноважень Сербської Православної Церкви у Закарпатті, після чого був відпрацьований статут нової церкви. Єпископат тривалий час носив титули сербських єпархій, пізніше був призначений архієрей вже з титулом екзарха Карпатської Русі. У 1931 році була відновлена Мукачівська кафедра, а Сербська Церква отримала право призначати на постійне служіння правлячого архієрея з титулом Мукачівський і Пряшівський. Після звільнення Закарпаття у 1944 році край був приєднаний до УРСР, після чого, по угоді між Руською та Сербською Православними Церквами, Мукачівська єпархія перейшла під омофор Московського Патріарха, причому її словацька частина, котра лишилась у складі Чехословаччини, увійшла до Чеської єпархії, згодом – автокефальної Церкви Чеських Земель та Словаччини, котру Константинополь не визнавав з 1951 по 1998 роки.