Івано-Франківська єпархія УПЦ спростувала звинувачення в бік Коломийської громади

На ряд звинувачень з боку греко-католиків, які захопили Благовіщенський храм в Коломиї, на адресу православної громади, відповіла Івано-Франківська єпархія УПЦ, повідомляє СПЖ.

Капелани УГКЦ Михайло Арсенич та Микола Мединський в інтерв’ю «Апострофу» звинуватили громаду УПЦ в знищенні кам’яної скульптури Богородиці, руки Пінзеля – засновника Львівської школи скульпторів.

«Трохи дивно чути про відомого скульптора, який, по-перше, не працював з каменем, а, по-друге, яким чином робота такого видатного художника могла виявитися на кладовищі, коли його нечисленні твори зберігаються в музеях України», – зауважили в єпархії .

Те, що капелани побачили на картинах в храмі третього президента України Віктора Ющенка, викликане «буйною фантазією», вважають представники УПЦ. І задають питання: якщо капелани наполягають, що правда на їхньому боці, то чому цю думку не розділяє їх керівництво?

«За весь час конфлікту в храм Благовіщення на греко-католицькі богослужіння збиралося близько двох десятків людей, – констатують в єпархії. – архіпастирів УГКЦ тут взагалі не бачили. У той же час православні богослужіння регулярно здійснював єпископ Івано-Франківський і Коломийський Тихон, підтримати прихожан в молитві приїжджав єпископ Баришівський Віктор, вікарій Київської митрополії. Якщо правда на стороні греко-католицької громади, то чому ж архієреї цієї конфесії не виявили підтримку своєї пастви? Чи не тому, що вони усвідомлюють протиправний характер дій своїх підлеглих і, бувши не в змозі підтримати їх публічно, дають мовчазну згоду?»

На звинувачення в тому, що громада УПЦ свідомо руйнувала храм, щоб потім на його місці побудувати новий, прес-служба єпархії написала: «Це звинувачення свідчить не тільки про неймовірну фантазію, але і про правовий нігілізм представника УГКЦ. Адже в ст. 84 Земельного кодексу України чітко зазначено, що землі під об’єктами історико-культурного призначення, що мають особливу історико-культурну цінність, не можуть передаватися у приватну власність. А Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» в ст. 6 також визначено заборону на передачу цих земель у комунальну власність. А значить, «руйнування» існуючого храму не могло надати правових підстав релігійній громаді для будівництва нового на цій земельній ділянці, адже він є державною власністю».