Які ж таємниці несе «Таємний код віри»?

Телепередача під назвою «Таємний код віри», ведучим якої є священнослужитель УПЦ протоієрей Георгій Коваленко, з’явилась на українському телебаченні відносно нещодавно та вже отримала чимало різноманітних відгуків, від схвальних – до обурливих.

Примітно, що найгірше оцінили «Таємний код віри» ті, хто мав би бути в пріоритеті у отця Георгія – православні віряни. Більше того, це шоу критикують навіть представники інших конфесій та віровчень, чому є чимало доказів у соціальних мережах. Серед тих, хто зрадів появі «Таємного коду віри» – поціновувачі «спрощеного православ’я» та релігійного синкретизму.

Після перегляду ефірів та різних коментарів до них,  настав час сформувати власну думку, не сповнену критики, а покликану віднайти справжні причини виникнення «Таємного коду віри».

Про сам «код»

Спочатку здається, що ідея «Таємного коду віри» йде від популярного кінофільму «Код Да Вінчі». Та насправді все епічніше. Українське телебачення, навіть така його прогресивна частина як телеканал «1+1», досі не видали бодай однієї авторської телепередачі чи шоу.

Не став вийнятком і «Таємний код віри». Його повністю скопіювали з «Історій про Бога з Морганом Фріманом», які вже кілька років поспіль виходять на телеканалі «National Geographic». «Таємний код віри» відрізняється від згаданого аналогу лише тим, що передачу Коваленка повністю адаптовано під українські реалії, можливо в силу обмежених фінансових потужностей медіахолдінгу «1+1».

Якщо Морган Фріман, розповідаючи про ту чи іншу релігію, має можливість відвідувати різні країни та отримувати інформацію з першоджерел, то отець Георгій Коваленко форсує територією України. «Історії про Бога» є чисто науковим проектом, а «Таємний код віри» має пропагандистський характер подачі інформації. Зважаючи на мету роботи телеканалу «1+1», такий підхід до справи не дивує своєю віддаленістю від ідей «National Geographic».

Манера подачі та мета програми

Хто платить, той замовляє музику. Тому не дивно, що від самого початку «Таємний код віри» спокушає. Вже на перших хвилинах поведінка самого ведучого – Георгія Коваленка – має зухвалий характер. Його висловлювання та дії промовисто закликають до відмови від традиційного православно-християнського світогляду. Вказуючи на недостатність в Церкві відповідей на запитання, які турбують людей, Коваленко закликає виходити за церковні межі та розширювати світогляд.

Отже, православний священик, критикуючи церковний консерватизм, бере на себе роль поводиря, тягнучи за собою мільйони глядачів у безпросвітні простори, які він вважає кращим шляхом, альтернативою церковній самобутності. Спокуса присутня і в обраних для передачі темах. Незважаючи на свій сан, ведучий не відкидає, не критикує магію, дошлюбні та одностатеві стосунки та інші аспекти, які однозначно кидають Православ’ю виклик.

Мотивуючи свою прихильність до «заборонених плодів», Коваленко фактично критикує церковний погляд на подібні речі. Ведучий вважає, що православний погляд на світ обмежений та недосконалий. «А раптом Бог – жінка?», – замислилася частина глядачів «Таємного коду віри» після перегляду ефіру на тему «Церква і жінка». «То що? Гомосексуалізм – це норма?», – подумали десятки тисяч інших, переглянувши сюжет під назвою «Інтимне питання».

Коротше кажучи, чи то тенденції зараз такі, чи може на українцях почали випробовувати новий психологічний тип зброї, однак коли православний священик в ефірі одного з найбільш рейтингових телеканалів починає називати чорне білим, а біле – чорним, на більшість це діє однозначно як психологічна атака. Тепер, навіть на підсвідомому рівні, аудиторія ведучого «Таємного коду віри», невдоволена церковним консерватизмом, буде шукати для себе ідентичних «пастирів», які закриватимуть очі на всі їхні пристрасті та гладитиме по голові в лейтмотив «колискових» про те, що Бог – може і жінка, а може і гей, а може і взагалі якась незрозуміла магічна субстанція.

  Справжня роль Коваленка

В очах телеглядачів Георгій Коваленко в першу чергу – ведучий. Однак найбільше їх заворожує те, що він не просто мирська особа, а православний священик. Нечасто випадає можливість почути від священика такі революційні речі, промоутером яких став отець Георгій. Крім того, це ж не будь-хто! Це сам Коваленко! Той самий, який був речником УПЦ. Той самий, який свого часу не зникав з телеекранів. Ну як такій людині не повірити?

Та насправді отець Георгій, як і все в цьому шоу – одна гармонійно розставлена пастка, розрахована на людей, які знаходяться в релігійних пошуках, пустопорожніх роззяв та домогосподарок, на тих, кому віра близька, але вони не можуть відмовитись від звичного способу життя.

Нащо ходити до храму, слухати суворих попів, каятись, поститись, бити поклони? Є ж отець Георгій і «Таємний код віри», в якому популярно і доступно стирається межа між гріхом і праведністю, правдою і брехнею. І ось тут з’являється диявольське: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?».

Сліпий провідник сліпих! Саме так можна коротко охарактеризувати теперішній душевний стан і діяльність Коваленка. Засліплений власними образами та амбіціями, він віддав себе, своє покликання і свій сан на потурання тим, які вміло перетворили православного священика на «мавпу священика».

Що ж… Кожен обирає собі той життєвий шлях, який йому до вподоби. Але незнання закону чи якесь альтернативне його розуміння не звільняє від відповідальності. Отець Георгій, потураючи власним немочам, зробив себе спокусником. А євангельський закон на цю тему було сформовано Самим Христом, – горе тим, через кого приходить спокуса.

Сергій Назарчук