Що чекає на УАПЦ?

Після смерті авторитетного митрополита Мефодія (Кудрякова) настав непростий період для мирян та духовенства УАПЦ. Так, після Революції Гідності ця релігійна структура переживає скрутні часи, на що вплинули як внутрішні, так і зовнішні чинники, у т.ч.  адмінресурс та «Київський патріархат».

Події дворічної давнини вплинули на переговорний процес про злиття з УПЦ КП в одну структуру. З одного боку Автокефальну «цькували» представники «Київського патріархату», а з іншого – нова політична еліта теж розраховувала отримати хоча б якісь бонуси для власного рейтингу після кривавих подій революції. Тому стосовно реальної можливості «об`єднання» виникали величезні сумніви.

Подібне вже спостерігалося у 2008 році, коли в процесі об’єднання мав намір відіграти роль патріарх Варфоломій. Проте йому не вдалося. Опісля деякі з подробиць переговорів відкрив спочилий лідер УАПЦ Мефодій, який вказував на небажання Філарета Денисенка поступитися посадою «патріарха». Тому вірити у те, що УАПЦ домовиться з Філаретом після подій 2008 року, важко.

Як відомо, згодом відбулася серія гучних «скандалів» УАПЦ з представниками КП. В першу чергу це події з Андріївською церквою на Подолі. Автокефали звершували свої богослужіння просто неба, в той час коли міністр Кириленко сприяв розкольникам, аби Софію Київську передали УПЦ КП. Реакція УАПЦ на такий стан речей була гострою: «Наша влада заборонила звершувати богослужіння навіть у приміщенні т.зв. «каретної», яке розташоване під сходами Андріївської церкви. Фасад всієї каретної заклали риштуванням, але ремонтні роботи так і не розпочалися досі. УАПЦ змушена служити Божественну Літургію перед вхідною брамою просто неба. УАПЦ зверталася до дирекції НЗ «Софія Київська» з усним проханням на право встановити палатку для богослужінь, на що отримала відмову. Натомість, цими днями стало відомо, що влада дозволила звершувати богослужіння УПЦ КП у колишній трапезній церкві Софіїйського монастиря – Малій (Теплій) Софії…Хоча теперішня влада називає себе демократичною і європейською, проте вона не плекає загальноєвропейських моральних цінностей, оскільки нерівноцінно ставиться до своїх громадян в Україні, у тому числі і до християнських спільнот у ній».

Наступним таким «гострим» інцидентом був випадок з приміщенням «патріархії» УАПЦ на вулиці Трьохсвятительській у Києві. Постраждало майно та було причинено збитки на досить таки пристойну суму представниками КП, однак київська поліція та міська адміністрація теж проігнорували звернення УАПЦ, і врешті-решт останні залишилися біля «розбитого корита».

Та й в самій структурі УАПЦ триває внутрішня «роздрібленість». Відомо,  що частина парафій Тернопільської та Львівської єпархій УАПЦ (хоча і незначна – від 3 до 5) у 2015 році перейшли під крило  «Київського патріархату». Подібні переходи також відбулися у 2016 році на Івано-Франківщині та Хмельниччині.

Не додала дивідендів УАПЦ і поведінка архієпископа Тернопільського Мстислава, якого спочатку відправили на «покаяння», а згодом відновили керуючим Хмельницької єпархії, хоча і там духовенство його не прийняло. Такий швидкий хід справ, а вірніше «покровительство» Мстислава на найвищому рівні УАПЦ, пов`язують з митрополитом Івано-Франківським Андрієм (Абрамчуком), який, подейкують, майже такий же впливовий, як і митрополит Макарій (Малетич).

Проблемною й надалі в УАПЦ залишається Тернопільська кафедра, яку після Мстислава доручили біглому Віктору Бедю. Що саме трапилося, невідомо, але не так давно, 4 травня 2017 року, Архиєрейський Собор УАПЦ звільнив Віктора Бедя від управління цією єпархією, як пояснює предстоятель Макарій, «владика» Віктор втручався у справи Церкви: «Владика Віктор (Бедь) вмішувався у справи усієї Церкви, за що покараний. Але якщо він покається: напише прохання, що більше того не буде робити, тоді, вочевидь, покарання з владики знімуть, але до Тернополя його уже не повернуть». Знаючи «хист» Віктора Бедя, і справді виникає довіра вищенаведеним словам. Адже підлещуватися спочатку перед Предстоятелем РПЦ патріархом Кирилом, пізніше перед лідером КП Філаретом, а зрештою отримати «єпископську» посвяту в УАПЦ зможе не кожен. Напевно, Бедь взагалі себе уособив з молодою генерацією в лоні УАПЦ, яка претендує на щось більше, ніж має в реальності.

Варто також пригадати пані Наталію Шевчук. Як відомо, в роки митрополита Мефодія вона виконувала роль «правої руки» предстоятеля УАПЦ, а зараз займається фондом спочилого. Певне, не варто нагадувати, що жінка в релігійній православній структурі – це нонсенс. А пані Наталія ще й дозволяє собі різкі заяви в адрес лідерів УАПЦ. Так, пані Наталія порівняла митрополита Макарія «з біглим Януковичем», вказувала на його нездатність  «здати екзамени в Одеську семінарію» тощо. Окрім того, вона пише критичні статті в контексті розвитку УАПЦ та переговорного процесу з «Київським патріархатом». Тому виникає питання: а чиї інтереси Наталія Шевчук відстоює? А чи це не ще один фронт задля розвалу УАПЦ?

Ситуація в лоні автокефальної спільноти й справді непроста. Хоча в плані ідеології «автокефального» напрямку, саме УАПЦ є більш прагматичною в порівнянні з «Київським патріархатом». Навіть не зважаючи на той факт, що частина єпископів автокефалів у 1992 році допомогли створити «КП», та вони швидко звідти вийшли.

Що буде далі, покаже час. Однак виникає велика підозра, що є багато зацікавлених в тому, щоб УАПЦ припинила своє існування.

Марк Авраменко