Багато місяців маховик ЗМІ розкручує тему єдиної Помісної Церкви і можливості надання автокефалії Київському Патріархату. Держава, фактично, надала УПЦ КП статус державної Церкви і повну підтримку адміністративного ресурсу. Піком активності влади в цьому напрямку стало звернення до Константинопольського Патріарха Варфоломія з проханням про надання автокефалії «Православній Церкви в Україні».
Заради лобіювання УПЦ КП в якості основи для єдиної Помісної Церкви була розгорнута масштабна піар-кампанія, що включала в себе різного роду маніпуляції. Наприклад, маніпуляції зі статистикою,що, нібито, вказує на кількісну перевагу УПЦ КП. Однак, політична підтримка, у випадку з Київським Патріархатом, не може конвертуватися в перевагу за кількістю віруючих. Який має бути сенс, якщо УПЦ КП підтримують атеїсти, невіруючі, кришнаїти або націоналісти, які шанують Перуна тощо. Їхня підтримка обмежується диваном їхньої квартири, і на вихідні вони не будуть ходити на Літургію до церкви, і не стануть православними.
Однозначно, найбільшим представником інтересів Православ’я в Україні є саме Українська Православна Церква під головування Митрополита Онуфрія. За кількістю віруючих вона, як мінімум, удвічі перевищує Київський Патріархат, а за кількістю ченців – разів у 20. Чи зможе УПЦ КП заселити хоч один великий монастир? А в Православ’ї інститут чернецтва є показником зрілості Церкви та її духовного потенціалу. За цим критерієм Київський Патріархат знаходиться на досить низькому рівні.
Ще одна маніпуляція проявилася недавно з подачі сайту Президента України. У декількох новинах поспіль Київський Патріархат назвали Українською Православною Церквою. Без приставки «КП». Досить примітивна маніпуляція, але вельми симптоматична. Київський Патріархат став заручником власної приставки, тому що в його назві слово «український» позбавлене акценту, а головна вага переноситься саме на слова «Київський Патріархат». Зараз «філаретівці» намагатимуться виправити цей недолік і відібрати перевагу в УПЦ.
Про захоплення храмів, підтримку «церковного рейдерства» з боку місцевої влади, про халатність правоохоронних органів на користь УПЦ КП, про прийняття антидемократичних законів написано вже чимало. Найголовніше те, що, незважаючи на шалену підтримку влади, Київський Патріархат не має головного – канонічного статусу та визнання з боку Світового Православ’я. На виправлення цієї «нестачі» й спрямовані зусилля сучасної української влади.
Власне, звернення до Варфоломія не є чимось новим. Неодноразово різні делегації з України волали до Константинопольського Патріарха, писали листи, звернення, їздили до нього особисто. Однак, всі заклики були марні. Можливо, сам Варфоломій готовий був піти назустріч українській владі, проте є нездоланні перешкоди, які не під силу обійти й Константинопольському Патріархові. Київський Патріархат НІКОЛИ не отримає автокефальний статус і статус Церкви взагалі з наступних причин:
• Константинопольський Патріархат не може ігнорувати колосальні порушення канонів при утворенні «УПЦ КП». Перше питання, що виникає – хто брав участь у хіротоніях «єпископів» УПЦ КП? Яке вони мали на це право? Як узагалі можна виправдати створення паралельної ієрархії і так далі. Таким чином, УПЦ КП не є «апостольською» Церквою. Їхні потуги пояснити, що характеристика «апостольська» стосується тільки апостольського віровчення, не витримує ніякої критики. Всі «канонічні декларації» Київського Патріархату для серйозних православних богословів не варті навіть паперу, на якому вони написані. Якщо Київський Патріархат отримає визнання, це буде початком повної канонічної анархії та прецедентом для розкольників різних мастей.
• Патріарх Варфоломій неодноразово акцентував увагу на тому, що він може допомогти тільки в разі, якщо в Україні виникне об’єднана Православна Церква в Україні. Тобто не можна давати окремо автокефалію УПЦ КП, якщо вона знаходиться в розколі з УПЦ. А про таке об’єднання годі й казати, тому що УПЦ КП навіть з УАПЦ не змогли домовитися. Що стосується УПЦ, то головною умовою з її боку є покаяння розкольників. Крім цього, канонічна Церква не визнає Таїнства Хрещення в Київському Патріархаті і дійсність хіротоній його духовенства.
• Будь-яке об’єднання стає неможливим з огляду на колосальне насильство щодо УПЦ. Забути все, що наговорив, зробив і робить Київський Патріархат, дуже важко. Ворожнеча між двома конфесіями набрала потужну інерцію. Щоб погасити її, потрібні роки і конкретні зусилля з припинення «риторики ненависті». У цьому плані, Київський Патріархат став заручником своєї власної націоналістичної ідеології, заточеній на ворожість до всього, що вони вважають «непатріотичним».
• Власне, ще однією причиною того, що Київський Патріархат не визнають, є його неосудність в богословському та духовному планах. Радикальний націоналізм, етнофілетизм, відсутність здорового глузду й міри, робить його «мавпою з гранатою» в православному світі. Давати якісь права такій структурі – означає поселити в свій «будинок» скандаліста та авантюриста «в одному флаконі».
• У Православ’ї не може існувати дві Помісних Церкви в одній країні та дві паралельні ієрархії. А в разі об’єднання УПЦ та УПЦ КП виникає питання: куди дівати кілька десятків єпископів Київського Патріархату?
• Куди подіти «УАПЦ»?
• У середовищі самих українських віруючих немає єдності з питання автокефалії.
• Константинопольський Патріархат не може одноосібно надавати автокефалію, без згоди на те інших Помісних Церков. Нагадаємо, всі Помісні Церкви визнали, що єдиною канонічною структурою в Україні є УПЦ, надіславши відповідні листи та послання. Уявіть, в якому становищі вони опиняться, якщо почнуть говорити інше. Це буде повна непослідовність та крах будь-якої відповідальності за свої слова та дії в Православній Церкві.
• У Патріарха Варфоломія немає особливої вигоди давати автокефалію Київському Патріархату, якщо останній не увійде в юрисдикцію Константинополя на правах митрополії. Однак, Київський Патріархат виявиться в дурнуватому становищі та не зможе пояснити, чому, протестуючи проти залежності від Москви, вибрав залежність від Стамбула.
• Патріарх Варфоломей не піде на розрив відносин із РПЦ, тому що це спричинить масштабний розкол в усьому Православ’ї. Власне, Константинопольська Патріархія прямо заявила про те, що не збирається розглядати «українське питання» в рамках Критського Собору. А це – один із небагатьох форматів, де можуть поставити питання про визнання або невизнання будь-яких церковних структур узагалі.
Виходячи з цих міркувань, можна з упевненістю говорити про те, що автокефалія Київського Патріархату «не загрожує». Тому вся їхня активність зосередиться на заподіянні максимальної шкоди канонічній Українській Православній Церкві.
