«Християнське бачення» у білоруській КР

Піп поза грою, відомий також як священик Олександр Шрамко, повідомляє у своєму каналі про роботу створеної християнської робочої групи Координаційної ради білоруської опозиції.

Ми хочемо розповісти нашим читачам, хто входить у цю групу і які перспективи проглядаються в цієї організації.

Склад групи був опублікований Шрамком у його каналі. До неї увійшли двоє православних священиків (Олександр Шрамко та Володимир Дробишевський), один реформаторський пастор (Ярослав В’язовський, Наталія Василевич та ще три менш відомі людини.

Якщо Наталія широко відома в цих ваших інтернетах (ми публікували думки про значення релігійного фактору в білоруських політичних процесах), то три пастирі потребують окремого представлення.

Ярослав В’язовський, пастор євангельської реформаторської пресвітеріанської церкви. Син пастора мінської баптистської громади «Заповідь Христа» Георгія В’язовського (кейс із його участю). Сам Ярослав народився у Краснодарському краї, закінчив БДУ в Мінську (радіофізика), реформатську семінарію у США та згодом захистив дисертацію з богословської антропології в Абердинському університеті. Займається книговиданням, пастирською роботою, знімає відео для YouTube.

Олександр Шрамко також закінчив факультет радіофізики у БДУ, а з 1994 року служив священиком БПЦ у Мінську. Як і Василевич (burbalka), Шрамко старий більшовик ЖЖ. За висловлювання там йому регулярно «прилітало» від церковного керівництва, і у 2007 році він опинився у забороні (до 2009). У 2018 році він знову опинився у забороні, вже при екзархові Павлі, за критику патріарха Кирила під час візиту останнього. Достатньо давно займається правозахисною діяльністю. В ФБ неважко знайти його фотографії з Кирилом Говоруном, Георгієм Коваленком, Олександром Драбинком, Сергієм Чапніним, Яковом Кротовим та рештою «зірок» (навіть з Еммануїлом Адамакісом). Під час нинішніх протестів опальний священик організовував хресні ходи біля Свято-Духівського собору в Мінську (саме на одному з таких заходів екзарх Павел чи то вибачився, чи то ні).

Володимир Дробишевський – клірик Гомельської єпархії, теж у забороні. Звичайний священик, батько шістьох дітей. Підписант відкритого листа на захист фігурантів «московської справи». Історія його заборони є доволі темною. Сам Дробишевський писав, що єпископу Стефану Нещерету не сподобалось його спілкування з Кураєвим, котрий ще у 2014 році викладав серйозний компромат на Стефана. З матеріалами справи можна ознайомитись за посиланням (там не зовсім зрозуміло, чи то сміятись, чи то плакати). В один з перших днів кризи Дробишевський вийшов на одиночний пікет проти насилля.

Члени групи опублікували заяву, котра містить зрозумілі вимоги до влади, направлені на «відновлення у країні миру, верховенства права та демократії, повагу прав і свобод людини та людської гідності». Крім цього, група відзначає порушення права на свободу релігії та переконань:

  • тиск зі сторони держорганів на священиків та працівників релігійних організацій за репост картинок «Католик не фальсифікує» та «Православні проти фальсифікацій» та решти записів із засудженням насилля та провокацій;
  • створення держорганами перешкод для діяльності служителів – громадян інших держав;
  • блокування виходів та заміна замків у Червоному костелі у Мінську;
  • заборона на в’їзд Тадеуша Кондрусевича.

Католиків у групі немає.

Телеграм-канал «Религия сегодня»

Схожі публікації