Участь українців у хресному ході в Чорногорії: хвороблива реакція Ростислава Павленка

Присутність української делегації УПЦ на церковних святкуваннях у Чорногорії стала темою бурхливих обговорень та рефлексій у медіа-полі ПЦУ та її політичного пулу. Однак якщо численні блоги та статті в жанрі фентезі у виконанні медіа-експертів можна сміливо, не читаючи, замітати в рубрику «маячня неадекватів», то видатний допис чинного народного депутата України Ростислава Павленка варто при цьому винести окремо.

Передусім, нардеп «прояснив» читачам, проти чого протестують православні чорногорці.

З’ясувалося, що «влада Чорногорії зажадала від місцевих релігійних громад – ні, не переходу до автокефальної церкви (на котру, згідно православної традиції, може претендувати суверенний народ), – а просто пред’явити документи на власність», – пише експерт, який не відрізняє повноважень Церкви та держави ані в Україні, ані у Чорногорії.

Також, в силу поверхневої ознайомленості з правовими відносинами, зокрема, із цивілізованим виникненням права власності, нардеп упускає той факт, що регуляторна функція держави полягає не у «перевірці документів», а передусім у тому, щоб сприяти та реєструвати виникнення права власності або користування нерухомістю в добросовісного користувача.

Наприклад, саме за таким принципом УПЦ користується комплексами нерухомості Києво-Печерської та Почаївської лавр, які перебувають у власності держави ще з часів радянської експропріації, однак віддані в оренду православним обителям. Підтримку Павленком ідеї забрати релігійні об’єкти, котрі складають цінність тільки для віруючих, треба розуміти як пропаганду комуністичних методів?

Наступний пасаж Павленка – болісна згадка про Амман. Виявляється, у Йорданії «Москва спромоглась на висловлення стурбованості «чаювальниками» щодо чорногорського питання» (!!!).

Як відомо, з Амману ієрархи УПЦ відбули у Чорногорію, про що й розповідає Павленко: «Однак як імплементувати у дієву атаку цю маловиразну стурбованість, чиїми руками «загребти жар», розпалюючи міжнародний скандал? Тут у нагоді стають вірні малороси», – нардеп, вочевидь, напрошується на персональний судовий позов.

«Однак професійно спрацювало посольство в Чорногорії, рятуючи імідж України», – порадів дипломатичним успіхам чорногорського представництва України нардеп.

На завершення Павленко анонсував пришвидшене визнання ПЦУ іншими Церквами: «І кожна прийме рішення про визнання ПЦУ тоді, коли вважатиме потрібним. А авантюри РПЦ за кордоном і використання у них «малоросійського резерву» суттєво прискорюють такі рішення».

Нагадаємо, що, незважаючи на непрості відносини церкви та влади у Чорногорії, до цього часу з боку чорногорських дипломатів не прозвучало заперечень проти участі українських ієрархів у церковних урочистостях у цій країні. Українська делегація вільно прибула у Чорногорію, відвідала святині, взяла участь у хресному ході та без будь-яких зауважень залишила її територію. Чому вже майже тиждень ніяк не заспокоються і старанно «викривають змови та інтриги» адепти ПЦУ, пояснити вкрай важко, однак цілком можна припустити, що чорногорські служби безпеки цілком спроможні обійтися без їхнього неоціненного внеску.

Марко Авраменко

Схожі публікації