Університет Георгія Коваленка – шлях від Православ’я до міжконфесійних «вакханалій»

Так зване проукраїнське крило в УПЦ налічує чимало яскравих персонажів, кожному з яких можна приділити не одну публікацію. Всі вони по-своєму цікаві та унікальні. Особливо їхні здібності загострились після смерті митрополита Володимира, коли кожен обрав власний шлях.

В цій статті хотілось би розставити крапки над «і» щодо Георгія Коваленка, а точніше його дітища – «Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості». Про самого Коваленка було сказано і написано більш ніж достатньо. Більше того, неодноразово він свідчив за себе сам.

Відверто кажучи, віруючій православній людині не зовсім зрозуміло, як ставитись тепер до цієї особи, особливо після того, як Коваленко заявив про те, що не відносить себе до жодної з конфесій. Після подібних заяв та самоусунення екс-спікера Церкви від УПЦ, яка зробила його священиком, давши квиток в життя, до пана Георгія варто звертатись просто – «громадянин Коваленко».  Думається, що подібне звернення до цієї особи буде найбільш вдалим.

Особливо привертає увагу нинішня діяльність громадянина Коваленка, яка стосується вище згаданої організації. Університет Коваленка за майже рік свого існування встиг наробити шуму через свою де-факто антицерковну діяльність, хоча прихильники інших конфесій та деномінацій плещуть в долоні такій «сміливості» отця-ректора. Священик(?) УПЦ, відверто нехтуючи благословенням свого Предстоятеля, засновує певну організацію, в якій розповсюджуються антиправославні за своєю сутністю ідеї.

Все частіше на так званих лекціях університету можна побачити не просто членів, а лідерів УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ, РКЦ тощо. Здається, що в цьому немає нічого поганого, якби не кілька «але». Основна частина суперечностей полягає в тому, що саме «викладається» в Університеті Святої Софії-Премудрості, який очолює Коваленко. Ось тут і ховається вся суть цього «учбового» закладу.

Викладацький склад університету Коваленка, або «знайди православного»

Найперше зауважимо на «викладацькому» складі університету Коваленка. Серед спікерів «ВУЗу», за повідомленням сайту «Православ’я в Україні», особливо варто відзначити наступних людей: Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко, голова Наглядової ради ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!» Андрій Мацола, генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. Про кожного з них варто розповісти окремо.

Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко є дуже «знаковою» персоною в житті УПЦ, членом Якої донедавна був Георгій Коваленко. Зокрема Кириленко, крім всього іншого, є постійним членом вищої церковної ради «Київського патріархату». «Українське православ’я повинно йти шляхом Соборності та об’єднання навколо Патріарха Київського…», – коментував Кириленко питання щодо подолання церковного розколу в Україні.

Не так давно завдяки Кириленку храм з комплексу «Софія Київська» попри протести громадськості було передано у користування УПЦ КП. «Якщо без довгих роздумів, то це виглядає так. Перемога Джамали на Євробаченні – це перемога номер один. Подія номер два – дозвіл Київському патріархату служити в одному з храмів Софії Київської», – заявляв Кириленко, коментуючи рішення щодо передачі «Теплої Софії» на користь «Київського патріархату».

 Другий не менш цікавий персонаж – голова Наглядової ради ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!» Андрій Мацола. Ні для кого не є таємницею, що Мацола виступає основним меценатом проектів «Київського патріархату». Бізнесмен неодноразово отримував відзнаки з рук свого духовного лідера та очільника УПЦ КП – Філарета Денисенка.

Що ж до генерального директора «1+1 медіа» Олександра Ткаченко, то він взагалі є греко-католиком за віросповіданням. Оскільки Ткаченко є гендирекоторм «1+1», зрозуміло що не без його дозволу в ефір телеканалу регулярно виходять наклепницькі сюжети, спрямовані на дискредитацію Української Православної Церкви. Чого лише вартує інформаційна атака проти УПЦ каналу «1+1» під час Всеукраїнської хресної ходи за мир, яка відбулась влітку цього року.

Досить дивно, що у стінах «ВНЗ», заснованого колись православним священиком, зустрічаються подібні, не те що далекі, а навіть протилежні Канонічній Церкві персоналії. Проте, такі особистості наводять на певні висновки, особливо такі, що стосуються фінансування проекту, завдяки кому він отримує інформаційну підтримку та певні преференції від чинної влади.

Між іншим, варто було би сказати і кілька слів про відвідувачів лекцій університету Коваленка. Серед них в різні часи можна було побачити спікера УПЦ КП  Євстратія Зорю; авторів скандальних антицерковних законопроектів – Віктора Єленського і Андрія Юраша та багатьох інших діячів, які ведуть відверто агресивну політику проти Української Православної Церкви. 

Що православного в університеті Коваленка?

Одразу можна сказати, що від Православ’я в цьому закладі лишилась тільки назва. І якщо раніше були сподівання на те, що Університет Святої Софії-Премудрості стане майданчиком з реалізації альтернативного та нестандартного православного місіонерства, то тепер стає зрозумілим, що дітище Коваленка не є ортодоксальним ні за ідеєю, ні за сутністю, ні за духом. Найбільше Університет Софії-Премудрості нагадує міжконфесійну тусовку, в якій мають можливість висловлювати свої утопічні ідеї представники різноманітних християнських деномінацій України.

Загальна атмосфера університету Коваленка нагадує міжконфесійну «вакханалію» з гірким присмаком найвульгарнішого екуменізму, який можна собі лише уявляти. Найцікавіше, що в такі складні для Української Православної Церкви часи, Коваленко, як і все так зване проукраїнське крило УПЦ, робить вигляд, що нічого не відбувається.

Жодна з лекцій Університету Софії-Премудрості не була присвячена загостренню міжконфесійного протистояння, захопленням храмів УПЦ чи побиттю віруючих Церкви. Немов би перестрибнувши через ці факти, «студенти» і «викладачі» університету Коваленка судачать про примарну єдність всіх християн України, про Єдину Помісну Церкву за участі греко-католиків або про «богослів’я Майдану».

До речі, зміст лекцій фактично поступово віддаляється від Православ’я. Ось наприклад, остання тема, про яку було вказано на сторінці університету Коваленка в соціальній мережі Facebook, – «Майдан – простір свободи». Серед доповідачів – члени УПЦ КП, УГКЦ та так званого проукраїнського крила в УПЦ.

Черговий «капелан Майдану» – греко-католик Михайло Димид під час лекції висловив наступну тезу: «Майдан 2013-2014 рр. як місце жертви та жертовності приховує в собі велику таємницю єднання». Цікаво, про яку «таємницю єднання» говорить ця особа? Про втрачений Крим, мешканці якого не погодились з політикою, яка панувала в Україні під час революційних подій? Про війну на українському Донбасі, яка сталась через розділення поглядів українців на суспільно-політичну ситуацію в країні?

Зрозуміло, що цю тезу підтримали, в більшій чи меншій мірі, й інші виступаючі, серед яких був також громадянин Коваленко. Останній, між іншим, сказав наступне: «Під час Майдану відбулося і єднання, і необхідність внутрішнього розділення. Ми навчилися відокремлювати точки зору, навчилися бачити себе в різних іпостасях і у відповідності до цього діяти».

Пост скриптум

Вся ця, без перебільшення, навколоцерковна ахінея, доповнюється промовистою полемікою, закрученою навколо революційних подій 2014-го року. Шукаючи «бога на майдані», викладачі та студенти «Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості» забувають про те, що будь-яка революція не має нічого спільного з православним богослів’ям.

Цікаво також і те, що лектори університету Коваленка зовсім не говорять про те, які наслідки приніс Майдан для України. Хоча це і не дивно, адже виправдання революції 2014-го року є основою суспільно-політичної ідеології УПЦ КП, УГКЦ та тих політиків, які здобули для себе небачені блага, «завдяки» смертям тисяч українців. Це доводять і опубліковані податкові декларації українських політиків, від яких не лише українці, але і весь цивілізований світ, перебувають в зніяковінні й дотепер.

Прикро, що колись успішний та адекватний у своїх судженнях протоієрей Георгій Коваленко став на вістрі атаки, спрямованої проти канонічного Православ’я. Але насправді в революційних подіях 2014-го року таки вбачається Боже проведіння, адже саме завдяки Майдану віруючи Української Православної Церкви побачили, хто був з нами, та не був нашим.

Сергій Назарчук

Схожі публікації