Зверення намісника Свято-Успенської Почаївської лаври архімандрита Володимира (Мороза) (нині митрополита Почаївського) до президента України Леоніда Кучми від 1997 року у зв`язку із загостренням релігійної ситуації на тернопільщині. Документ публікується мовою оригіналу.

«Старі-нові» випробування Почаївської лаври

Президенту України

Л.Д. Кучмі

Звернення

Шановний пане Президенте!

Споконвіку Православ`я підтримувало державний устрій, який законно існував на тій або іншій землі. За це часто православні страждали від деспотичної влади, правителів і можновладців. І ось, нарешті, дочекалися створення незалежної демократичної України. Перечитуючи нашу Конституцію, думали: Слава Богу, тепер політики займуться створенням структур державної влади, бізнесмени відроджуватимуть економіку країни, а ми, монахи, будемо молитися Богу і просити Божого благословіння на розбудову незалежної держави, на людей, які живуть у нашій багатонаціональній країні.

Але ці надії незабаром розвіялись. Тоталітарна система, на жаль, не перестає існувати в нашій державі, Церква далі переслідується. А робиться це так. Спочатку представники Автокефальної та Греко-Католицької Церков загрожують розправою. Після цього в обласних газетах з`являється звернення представників окремих громадських організацій, які звинувачують нас у політичній ненадійності, роблять «ворогами України». Далі бачимо нападки окремих осіб, зокрема пана Дмитрука в статті «Не вгамовуються» в незалежній громадсько-політичній газеті Тернопілля «Вільне життя». На тій самій сторінці, де надруковано вищезгадану статтю пана Дмитрука, пресова служба облдержадміністрації дає матеріали під заголовком «Подали руки на співпрацю». Тут у черговий раз Українську Православну Церкву та її представників безпідставно звинувачують у «явно антиукраїнських настроях», голова облдержадміністрації закликає так званий «Конгрес інтелігенції Тернопілля»…до «співпраці» в цьому питанні.

У чому ж полягатиме їхня співпраця?! Проти кого вони будуть співпрацювати?! Проти представників істинного Православ`я, проти віри князя Володимира, проти віри батьків, дідів та прадідів? І ця їхня співпраця полягатиме в тому, щоб вчити монахів, як вони повинні молитись, щоб врешті-решт тих, хто не бажає підкорятися таким «рекомендаціям», як це практикувалось за часів радянської влади, відправляти в місця «не так віддалені» з приписом «ворог народу»?!

Зрозумійте нас, шановний пане Президенте! Ми не згущаємо барви, а намагаємося попередити події, які можуть привести до кровопролиття в міжконфесійній війні. Коли переглянути заголовки і зміст статей вже згаданої газети, впадає в око, що ситуація в області, насамперед економічна, надзвичайно складна. Життєвий рівень людей падає. Звичайно, це викликає незадоволення народу. Щоб зняти соціальну напругу, увагу людей хочуть переакцентувати з політично-економічних проблем на національно-релігійні, знайти причину всіх життєвих негараздів у надуманому ворозі.

Крім того, проблема міжконфесійного конфлікту поглиблюється закликами в пресі до насильницької передачі Почаївської лаври в підпорядкування розкольникам-автокефалістам або уніатам. І ці дії сприймаються авторами закликів як конкретні кроки до розбудови незалежної України. Говорячи про передачу Лаври, ми боїмося не за себе, бо монахи – це воїни Христа, готові прийняти мученицьку смерть за Нього, а за життя тисяч тих людей, які не віддадуть святиню в наругу.

Щодо матеріалів «відкритого листа», який був направлений на Вашу адресу «представниками місцевої інтелігенції», то тут, як у більшості подібних звернень, тісно переплелись дійсні факти з напівправдою або навіть з голими вигадками, у чому і проглядається бажання нас очорнити. Якщо взяти будь-яку людину навіть святого життя, завжди в ній можна знайти негативні риси, «роздути» їх і таким чином очорнити її. А вступати у відкриту полеміку з людьми, які хочуть бачити в тобі тільки ворога, – марна справа. Нам ставлять за провину наше духовне спілкування з Москвою. З цього приводу хотілося б сказати декілька слів.

Від дня свого заснування київськими монахами (1240 р.) Почаївська Лавра була великою Православною святинею Волинської землі й підпорядковувалась константинопольському патріарху. Водночас мала широкі духовні зв`язки з іншими патріархатами, у тому числі й Московським. Так, у 1649 р. преподобний Іов Почаївський звертався за допомогою до Московського царя. Пізніше історико-політичні умови склалися так, що Лавра, як і весь наш край, перейшла в підпорядкування Москві. І зараз наш монастир перебуває в лоні єдиної канонічної Церкви на території України. Треба сказати, що наше спілкування суто духовне, а не політичне. І тому ніякої загрози незалежності України не несе.

Наступні слова звинувачення на нашу адресу звучать так: «У роки царизму вона (тобто Лавра) жодного разу не стала на захист історичної долі українства».  Кому-кому а «шановним представникам інтелігенції» мало б бути добре відомо, що саме за царизму на початку ХХ ст. монахами почаївської Лаври в Берестечку, на місці битви козаків з поляками, було відкрито православний скит (малий монастир), збудовано церкву, упорядковано могили, й сьогодні це місце вшановується всіма як велика святиня українського народу.

Нам дорікають, що ми не беремо участі в заходах, пов`язаних із святкуванням державних свят. Але Церква відокремлена від держави і не ставить їй претензій, що вона не вшановує всіх свят, які вшановує Церква. Це по-перше. А по-друге, не личить монаху брати участь у маніфестаціях, зборах і т. ін. Молитва, покаяння – ось для чого він прийшов у монастир. Однак Церква визначні події в житті держави й народу вшановує по-своєму. Так, у державні свята відправляються молебні. Крім того, на службах завжди підносяться молитва за країну, її владу та воїнство.

Можна було б далі давати відповідь на «звернення», але шкода займати Ваш дорогоцінний час, шановний пане Президенте. На завершення хочеться запитати: чому в демократичній державі, де легалізовуються різні тоталітарні секти, які явно завдають суспільству моральних та фізичних втрат ( типу «Білого братства» та ін.), мають право на існування, а Церква, яка споконвіку була опорою держави і позитивно впливала на моральний розвиток українського народу, цькується, принижується і виставляється як ворог свого народу?!

Ми будуємо незалежну демократичну державу. На підтвердження цього прийнята Конституція України, яка показує всім, що в нас, як і в усьому цивілізованому світі, діють закони і не зневажаються права людини. На основі цього Україна входить в сім`ю європейських високорозвинених держав. Почаївська Лавра – всесвітньо відома Святиня, і її просто так віруючі не віддадуть. А тому теперішнє штучне нагнітання політичної і міжрелігійної напруги призведе до дестабілізації становища в державі й підриву авторитету України в очах світової громадськості, з усіма можливими наслідками.

Завершуючи наше звернення, дозвольте запросити у зручний для Вас, шановний пане Президенте, час відвідати Лавру й ознайомитись із цією величезною святинею православного світу. Тут ми могли б детальніше поговорити і відповісти на найрізноманітніші питання з життя монастиря, які Вас будуть цікавити.

За дорученням братії монастиря, з повагою,

Архімандрит Володимир,

                намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври