Скільки коштує «томос-тур» Порошенка

Сміх сміхом, але звернення журналістів до мене, як «до колишнього керівника протоколу» з проханням підрахувати, скільки може коштувати день президентського «томос-туру» по країні для платників податків, свідчить, що ситуація загострюється. Спробуємо розібратись у «ціні питання». Але чесні відповіді не бувають простими, пише Богдан Яременко для «Главред», схваливши для початку факт отримання Томосу для України.

Підрахувати вартість поїздки Президента по країні вкрай складно, оскільки фінансові складові розділені між багатьма учасниками процесу – адміністрація Президента в особі Держуправсправами, держуправління охорони, МВС, СБУ, Міноборони, органи місцевої влади, приватні особи. Фінансування поїздок починається за кілька днів до поїздки – по маршруту виїздить передова група працівників протоколу та охорони.

У регіонах, залишивши виконання щоденних обов’язків та справ, до обробки найрізноманітніших аспектів програми залучаються десятки працівників обласних та районних адміністрацій, поліції, СБУ, інших служб. Думаю, що на етапі підготовки програми, опрацювання маршрутів пересування, схем харчування, розміщення, перевірки будівель, персоналу тощо працює десь 100-150 чоловік.

Це все зарплати, добові, готельні, квитки, витрати на пальне (і це все, як правило, поза рамками запланованих витрат).

Робота, рекомендації передової групи часто призводить до необхідності виділення додаткових коштів для ремонтів.

У день поїздки фінансові витрати виростають у багато разів. Кортеж президентських автомобілів у Києві, і аналогічний у місці проведення візиту, політ літака. В регіоні візиту вже не десятки, а сотні (думаю, що сказати – понад тисячу – не буде перебільшенням) працівників різних служб задіяні у супроводі та забезпеченні безпеки.

Але справа у тому, що президентські візити торкаються не тільки тих, хто їх організує, бере участь у зустрічах з главою держави. Згідно із законами та чинними нормами, мандрівки Президента можуть бути пов’язані з перекриттям доріг, у випадку пересування президентського кортежу через залізничні переїзди – зміною розкладу руху потягів, на час вильоту та польоту – перекриттям повітряного простору. Йдеться про десятки тисяч людей, котрі часто навіть не знають причини затримок, змін та решти незручностей, що відбуваються з ними.

Прямі та дотичні витрати – мільйони, а швидше за все – десятки мільйонів гривень.

Але підрахувати витрати у цьому випадку, мені здається, недостатньо. Всі ці витрати можна виправдати та пояснити тільки в одному випадку – коли Президент виконує свої функціональні обов’язки, займається своєю справою.

А от тут і виникає найбільша проблема з Петром Порошенком – 106-та стаття Конституції, жоден з 31-го пункту, котрі описують повноваження та функції президента, не надають йому право їздити країною, щоб демонструвати, показувати, оспівувати, молитись, інформувати про томос для Православної церкви в Україні. Тема релігії, духовного, культурного розвитку поза компетенцією президента.

Більше того, як посадова особа, котра має слідкувати за дотриманням Конституції України, Президент Порошенко у «томос-турі» не тільки не дотримується конституційних норм про відділення церкви та держави, він дискримінує різні церкви та вірян. Адже українською в Україні є не лише православна церква. Ми у цьому плані багатий народ. Для нас історично «своїми» є і Українська греко-католицька церква, але ризикну сказати, що й Іслам, і Іудаїзм, і не лише вони. Так збирається Президент Порошенко у випадку (борони Боже) переобрання на другий термін мандрувати Україною з представниками кожної релігійної деномінації?

Оскільки поїздки по Україні Президента Порошенка не виглядають законними, то всі витрати на їх організацію також є незаконними. Відповідно, згадані мільйони або десятки мільйонів гривень використовуються у використані у нецільовий спосіб кошти державного бюджету і рішенням проблем одного громадянина Петра Порошенка за рахунок решти громадян України.

І робиться це для того, щоб громадянин Петро Порошенко міг, відсторонившись від виконання обов’язків президента, займатись своєю виборчою кампанією. Що також є порушенням закону.

Пам’ятаю, як у 2004 році головний бухгалтер Секретаріату Кабінету Міністрів України відмовився здійснити оплати візиту прем’єра Януковича до Сєверодонецька на сумно відомий сепаратистський з’їзд, чітко мотивуючи це тим, що поїздка не вписується у визначені законом посадові обов’язки глави уряду. Відмовився і чудово працював далі, тоді як решта ходили за цією справою на допити. А трохи пізніше Янукович компенсував вартість польоту літака зі своїх коштів.

Тому, і як громадянин, і як колишній керівник протоколу можу сказати, що у питанні «томос-туру» не у грошах справа. Хоча і в них те, особливо у бідній країні.

Схожі публікації