Своя гра Філарета, або «Епоха молодих хлопчиків закінчилася»?

«Справа в тому, що Київський патріархат не ліквідований. Не ліквідований. Це хочуть подать, що він ліквідований. Ліквідувати Київський патріархат може той, хто його створив…»;

«Київського патріархату немає юридично, але фактично він є. Бо є патріарх»

«патріарх» Філарет

Сюжет, сповнений драматизму, в новоствореній структурі ПЦУ набирає нових обертів. Не пройшло і декількох місяців, як протистояння досягло апогею. Слова Філарета, воістину пророчі, про те, що Епіфаній для зовнішнього керівництва, а Філарет для внутрішнього, – починають реалізовуватися, і, очевидно, зі своєї дороги ніхто не зійде.

Цей конфлікт охрестили по-різному: «молоде вино у старі міхи», «примхи Філарета», «ПЦУ чи КП»…Прихильники «автокефалії» уже публічно говорять, що ситуація вибухонебезпечна. Навіть один із яскравих прихильників «незалежної Церкви» Юрій Дорошенко не цурається публічно оприлюднювати наступні заяви: «Моральна деградація та ненависть до свого духовного батька – Патріарха Філарета – в керівництві ПЦУ зашкалює. Безбожники з числа «младотурків» скоро й хреститися та вірити в Бога перестануть. Або лише на зло Патріархові… Не відають, що творять…». Що чекає на ПЦУ? Чи відбудеться розкол у розколі? Чому мовчить Варфоломій? Питання поки на порядку денному.

Полярність особистостей

Здавалося б, ніщо не віщувало таких заплутаних інтриг. Філарет погодився піти на умовний «спокій» і усілякими способами проштовхнув кандидатуру Епіфанія. Якби не кураторство «почесного», чи обрали б архієреї КП і УАПЦ добровільно Думенка? Не факт. Можливо, став би Симеон чи Михаїл. Це знову підтверджує факт, що засоби впливу у Філарета є. Це навіть не залежить від кількості учасників у святкуваннях 14 травня.

Згадайте заяву Іоасафа Шибаєва, де він говорить, що «обманом змінили не тільки Предстоятеля Церкви, але й саму Церкву скерували якимсь брехливим шляхом, зробили брехню початком її буття…».Із середини 90-хтау подальшому молода генерація архієреїв КП пройшла саме школу «оглядин» у Філарета, він безпосередньо рукоположив тих, кого добре знав і знає. А це аргумент. І навіть ті заяви, що зараз підписують в авральному режимі єпархії на користь ПЦУйЕпіфанія, нічого абсолютно не означають.

Плюс є ще декілька важливих факторів: це досвід і фінанси. Є своєрідна каса Філарета, у середині 90-х була навіть така назва «Банк Київського Патріархату». Це кошти, котрі екс-митрополит Київський успадкував як від канонічної УПЦ, так і від червоних вождів, котрі тісно-тісно товаришували з очільником Київської кафедри.

В епоху гласності, коли стали говорити про демократичність, ці кошти потрібно було приховати, а тому їх таємно перевели на рахунки Київського патріархату. Епіфаній без цього спадку Філарета просто «голий король», а він після 15 грудня 2018 року на ці ресурси дуже розраховував.

Плюс вміння Філарета ламати через коліно: важко буде молодим архієреям, котрі йшли на єпархії з допомогою «патріарха», як про це говорить ІоасафШибаєв, виступити відкрито проти «почесного»:  «нинішні очільники Церкви, згадайте про те, що саме він знайшов вас, що пасли корів та гусок, зніс вас на вершину церковного життя, дав вам всі блага, й духовні, й матеріальні… поставив вас у єпископи, дав єпархії, дорогі машини, дорогоцінні панагії, хрести, митри, розкішні облачення, дорогі телефони, гроші… ви, вочевидь, пихаті, приймали це все як належне… чим же ви платите Патріарху? Не даєте йому дожити решту років у спокої, почестях та тиші?.. Пам’ятайте слова Божі: «Проклят Ханаан, раб рабів буде він…», да не буде з вами та з нами цього!..».

Стратегія Філарета

Як досвідчений політик, Філарет чудово усвідомлює, що питання з томосом принесло лише шкоду як йому особисто, так і Київському патріархату зокрема. Посудіть самі: закордонні парафії Константинополь фактично хоче віджати (а це фінансові ресурси, впливова діаспора, дипломатичні відносини), проект статуту написаний під диктовку Фанара (число членів синоду, право апеляції, кадрові рішення), і Філарет – фактично на периферії. Все, що створювалося більше двох десятиліть руками, фінансами і стараннями Філарета – все фактично у нього відібрали. Звісно, з таким станом речей він не може погодитися. Можливо краще було б зробити ставку на Михаїла, але ж хто знав? Тому зараз момент доволі сприятливий: «митрополит» Михаїл Зінкевич ще не втратив надії очолити ПЦУ, а тому з Філаретом він може безпосередньо домовитися і здійснити переворот. Таким чином,Київський патріархат може успішно відродитися.

Зараз Філарет чудово побачив, хто є хто. Співзвучними в чомусь є слова з повісті Гоголя «Тарас Бульба»: «Я тебе породив, я тебе і вб`ю…». Звісно, не в буквальному сенсі, але швидкоплинна кар`єра молодого Епіфанія, який у такі короткі терміниу Київському патріархаті став патріаршим намісником через пряму участь «патріарха», може завершитися зі скрипом. Ну хто знав молодого Сергія Думенка, який десь там трудився прес-секретарем у Рівному в Даниїла Чокалюка? А Філарет взяв його і зробив просто блискучу кар`єру. Чи має Філарет таємні шляхи впливу? Ну звісно, не був би це Філарет.

Тому такій активній молоді, яка вірно висловлює підтримку Епіфанію, варто задуматися: Фанар не буде десь там за когось заступатися. По-перше, Варфоломій немає важелів впливу в Україні – каденції Петра Олексійовича і Йованович закінчилися. По-друге, греки ніколи не вирішували складних задач: сьогодні реабілітують, а завтра дискредитують – просто це греки. Тому «томос» можуть і анулювати, і відкликати. Або простіше: поставити свого архієрея (потенційно, що екзарха, архімандрита Михаїла (Аніщенка) з Фанару) і відродити свою юрисдикцію. Чи розуміє Філарет тонкощі грецької дипломатії? Звісно, розуміє, тому і взяв ініціативу в свої руки.

P.S. Не важливо навіть у кого більше прихильників: ПЦУ чи УПЦ КП, головне інше – розкол. Це пухлина, яка роз`їдає все живе. Стратегія мислення розкольників – ми незалежні, але незалежні від кого?

Патріарх Варфоломій вписався в авантюру з томосом і фактично став покровителем «розколу». Де ці прихильники томос-туру? Юраш, Кириленко, Нищук, Деркач, Горєвой, Щеткіна, Чорноморець. Всі вони в один момент відвернулися від свого дорогого «авви Філарета» і гостро його критикують. Фанар теж мовчить. За декілька місяців народили ПЦУ, і зараз просто ніхто не знає, що з цим робити. Геополітика, церковна дипломатія – все перевернулося в одній структурі – ПЦУ.

Якби там не було, але нас чекає драматичний сюжет, який, напевно, багато що поставить на свої законні місця: як щодо «першості у православному світі», так і у внутрішньої першості.

МАРК ОБНОРСЬКИЙ 

 

Схожі публікації