Помітив одну річ – критики Церкви буквально зациклились на темі сидіння вдома і відмови від відвідування храмів (намагаючись загнати і священноначаліє у вузькі рамки цієї проблеми), при цьому ані слова не кажучи про те, що треба допомагати тим, хто у результаті карантину та падіння економіки опинився або опиниться на межі виживання.
А це ж сьогодні величезна проблема. На державні органи нині лягає колосальне навантаження, котре Церква може частково зняти, задіявши власні ресурси.
Це й допомога у виготовленні масок, і придбання продуктів та медикаментів для людей похилого віку, і допомога безхатченкам, і взагалі усім незахищеним верствам населення. Допомоги потребують також медики та лікарні, котрі відчувають брак індивідуальних засобів захисту й необхідного обладнання для лікування тих, хто захворів.
Використовуючи свій вплив, Церква може закликати до прояву солідарності та взаємодопомоги. І власне кажучи, саме це вона зараз і робить. Про це свідчить маса благодійних проектів, вже запущених в УПЦ.
Впевнений, що це допоможе врятувати не одне життя. Причому не лише у період карантину. Адже після його завершення ми не один місяць будемо переживати наслідки економічної кризи.
Те, що церковні ліберали зосередились виключно на забороні богослужінь, видає їх з головою! І виділяє той факт, що насправді їм абсолютно плювати на людей, аби було за що причепитися до Церкви. А також нанести удар по храмовому благочестю і продавити власні обновленські ідеї, постійно навіюючи людям, що обряди та таїнства – це щось «брудне» та «негігієнічне».
Це цілком можна назвати духовним мародерством. Користуючись панікою та періодом емоційної вразливості людей, антицерковники намагаються розорити «церковний дім» і винести звідти найцінніше. При цьому видаючи себе за турботливих «санітарів» або «лікарів». Але як вже було сказано, реальна допомога людям їх не турбує.