Про першу спробу створення «ЄПЦ»

Гіпотеза про те, що патріарх Варфоломій задумував або припускав вторгнення в українські церковні справи ще у 2000 році, знаходить своє підтвердження у друкованих виданнях «Київського патріархату» того час.

В них повідомлялось, що 22 серпня 2000 року в Києві відбулась «Всеукраїнська церковно-громадська конференція «Об’єднання українського православ’я, за підсумками котрої була опублікована «Декларація «Про відновлення єдності Православ’я в Україні».

На думку її авторів», «у найбільш відповідальні для Церкви моменти влада активно допомагала вирішувати церковні проблеми <…> Тому тут ми вітаємо курс Президента України Леоніда Кучми на об’єднання українського православ’я та заявляємо про підтримку цього курсу…».

Пролунали також традиційні звинувачення на адресу УПЦ та РПЦ, котрі немає сенсу переказувати.

Відзначимо кілька найяскравіших цитат статті:

«Один з керівників цього процесу – нинішній патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет… залишається сьогодні єдиною особою в українському священноначалії, котру приймає своїм Патріархом український народ… Тому ми бачимо саме Патріарха Філарета на чолі Української Помісної Православної Церкви…»

«Патріарх Варфоломій має знати, що православні України щиро підтримують його позицію на об’єднання українського православ’я та визнання автокефалії Української Помісної Православної Церкви…»

«Ми закликаємо український народ, Президента, уряд підтримати процес об’єднання українського православ’я, створення єдиної Помісної Української Православної Церкви та сприяти визнанню її автокефалії…»

Як ми знаємо, у кінці жовтня 2000 року патріарх Варфоломій здійснив поїздку до Естонії, де в ультимативній формі вимагав від РПЦ усунути главу ЕПЦ МП та ліквідувати свою юрисдикцію.

Буквально через тиждень після демаршу патріарха Варфоломія в Естонії до нього на Фанар прибула делегація «УПЦ КП» та «УАПЦ».

Змістовий зв’язок між подіями в Естонії та активізацією представників «Київського патріархату» підтверджують також одночасні публікації про це в офіційному друкованому виданні «УПЦ КП».

Заява прес-служби «Київського патріархату» мала красномовний заголовок «Москва здає свої позиції». У статті зазначалося, що на відміну від подій 1996 року, РПЦ не стала розривати євхаристичне спілкування з Константинопольською Церквою, що свідчить про «слабкість Москви».

Ймовірно, цей момент був розцінений «УПЦ КП» та «УАПЦ» як сприятливий для «процесу об’єднання українського православ’я під егідою Вселенської Константинопольської патріархії» (так приблизно називалась друга публікація). Ймовірно також, що й з боку Фанару був посланий певний сигнал у сторону представників неканонічного «Київського патріархату».

У статті оптимістично заявлялось про те, що «довгоочікувана єдність українського Православ’я та створення єдиної Помісної Церкви може стати реальністю вже цього року», і що у «подоланні розділення православних в Україні зацікавлений і Константинопольський патріарх Варфоломій».

Також повідомлялось, що 14 жовтня (на Покров) представники «УПЦ КП» та «УАПЦ» звернулись до «Вселенського Патріарха Варфоломія». При цьому висловлювався жаль, що українські ЗМІ це «сенсаційне звернення» проігнорували.

У будь-якому випадку, 8 листопада делегація двох «церковних спільнот» зустрілась із секретарем Синоду Константинопольської Церкви та за підсумками зустрічі підписали домовленість між собою та створили змішану комісію.

Зокрема, йшлося про те, щоб припинити боротьбу між «УПЦ КП» та «УАПЦ», та призупинити звершення будь-яких хіротоній. Після завершення своєї місії змішана комісія мала звернутись до Константинополя з проханням «вирішити канонічні питання».

У статті стверджується, що після підписання цієї домовленості сторони зустрілись із патріархом Варфоломієм, котрий «ще раз підтвердив бажання Константинопольської Матері-Церкви вирішити проблему розділення українського православ’я, заявивши про те, що Українська Православна Церква… має право на автокефалію».

Що відбулось після цього, ми вже писали – тодішній президент України Леонід Кучма звершив візит на Фанар до патріарха Варфоломія.

Чому перша спроба отримати томос завершилась невдало – це предмет вже іншого досліджуння.

У будь-якому випадку можна зробити висновок, що події 2000-го року були свого роду репетицією «автокефального сценарію», що містив елементи, аналогічні тим, котрі були реалізовані у сценарії 2018 року:

– звернення представників «УПЦ КП» и «УАПЦ» до Константинопольської Церкви (та зв’язок із нею на кожному етапі реалізації плану);

– звернення до влади з проханням про підтримку;

– звернення української влади до патріарха Варфоломія та активна її участь у просуванні «автокефального проекту»;

– планування «об’єднавчого собору» навіть без участі УПЦ.

Правблог

Схожі публікації