Сербська Церква все ж опиниться у ситуації «або-або».
Тільки обирати їй потрібно буде не між Фанаром та РПЦ, а тим, чи залишатись їй великою та незалежною Церквою, чи підкоритись грекам і допустити свій розвал на кілька частин.
Сама логіка політики Константинополя по встановленню своєї прямої влади над Православним світом не допускає співіснування церковного Стамбулу із ще якоюсь потужною Церквою у рамках однієї системи. Тому участь останньої в очах греків тільки одна – маргіналізація.
Це стосується як РПЦ, так і СПЦ.
Будемо сподіватися, що серби це зрозуміють. Або ж церковні дипломати з РПЦ знайдуть необхідні слова для того, щоб церковний Белград перестав боятись та сподіватись на компроміс із Константинополем. Адже, послабивши РПЦ, греки обов’язково підуть в атаку на СПЦ. Котрій вже в одиночку, без допомоги Москви, доведеться себе захищати.