Відомий у грекомовному світі журналіст, публіцист і богослов Георгій Папатанассопулос вважає, що Вселенський патріарх вже не приховує свого гніву за всеправославну реакцію, котру він отримує через оголошення українських розкольників «Автокефальною Церквою України». Статтю журналіста опублікувало  грецьке видання Βήμα ορθοδοξίας, котре цитує СПЖ.

У публікації, зокрема, повідомляється, що 11 червня 2019 року у монастирі апостола Варнави у Нікосії митрополитом Галльським Еммануїлом був зачитаний лист патріарха Варфоломія до Кіпрської Церкви, у котрому «очевидний вибух його гніву».

У листі патріарх не каже про Церкву Кіпра, до котрої він звертається, а переважно концентрується на оспівуванні Церкви Константинополя, причому робить це у дуже зверхньому та безпрецедентному тоні, що, у кінцевому підсумку, на думку журналіста, «приводить його до історичних та екклезіологічних недостовірностей».

Вселенський патріарх пише, що «Велика Церква Христа у Константинополі є спільною Матір’ю всіх Церков. Ми шкодуємо, що ми прийшли до необхідності повторювати ці самоочевидні речі».

Крім того, зі слів журналіста, у листі патріарха наголошується, що «у Константинополі немає координуючого інструменту у вигляді сановника. Єдиний координуючий інструмент – це любляче серце, багате розумом Православ’я».

У кінці свого послання патріарх повідомляє, що Фанар існує у такому статусі, «бо в нього є повеління божественних Отців та святих Соборів, котрі дали Вселенській патріархії священний, недоторканний та невигідний привілей служіння».

Дані заяви патріарха Варфоломія змусили Георгія Папатанассопулоса дати на них свої коментарі. Так, публіцист вважає, що Константинополь ніхто не змушував «забезпечувати добробут інших Церков» і ніхто йому такого «священного, недоторканного та безумовного привілею служіння» не надавав.

Крім того, згідно з православною екклезіологією та верховенством закону, великими Церквами можна назвати усі Православні Церкви, бо всі вони «пройшли через вогонь та залізо, і всі вони мають своїх мучеників».

Разом з тим, всі Церкви мають пам’ятати, «Материнська Церква – це Церква Єрусалимська, а за нею слідують Олександрія та Антіохія», тоді як Константинополь – це «візантійське місто, котре стало славним тільки тоді, коли великий Костянтин зробив його столицею Римської держави та перетворив на Новий Рим».

Більше того, дуже дивно, на думку богослова, виглядає фраза з листа патріарха Варфоломія про те, що Константинопольська Церква «служить правді в одиночку», без будь-якого впливу ззовні. Особливо якщо врахувати, що Фанар розташований на території ісламської країни «з менталітетом султана», котра, до того ж, на даний момент «перебуває у центрі геополітичного вихору».

Водночас, каже публіцист, Елладська Церква має гіркий досвід «пасивного та м’якого ставлення» до себе з боку патріарха Варфоломія.

Крім того, висловлюючи повагу до патріарха Варфоломія, богослов наголошує, що «для життя Церкви не потрібні зверхні ставлення та гегемоністська поведінка. І саме тому вона не схожа на світську, подібну до Ватикану, організацію».

Він наголошує, що, незважаючи на всі енергійні зусилля патріарха з «українського питання», позитивного результату все одно не буде, бо «мільйони православних не визнають розкольників України у якості нормальної церкви».

Журналіст запитує, чому патріарх Варфоломій називає всеправославну єдність «надуманою», якщо в іншому місці він пише, що несе відповідальність за цю єдність. Також богослов вказує, що «у випадку України Московський Патріархат правий. І це право визнається Вселенським патріархатом протягом півтора століття з тим же статусом, котрий він має стосовно Елладської Церкви». І якщо в кожної держави повинна бути власна Церква, то «чому пан Варфоломій не визнає повну автокефалію Церкви Греції? До тепер, поки в юрисдикції Вселенської Патріархії перебуває Крит, Додеканес, гора Афон, Патмос тощо, патріарх не має права говорити про Україну».

У статті також зазначено, що «в Україні лояльність до канонічної Церкви становить понад 70%, незважаючи на утиски, від яких вона страждає».

Журналіст пише, що один митрополит, котрий прочитав патріарший лист, дуже сумував і сказав: «Якщо патріарх Варфоломій поводиться так образливо та зверхньо стосовно свого народу, то як же він поводиться в іншому світі? Я розумію тепер, чому до нього ніде немає симпатій. Чимало ієрархів у Греції бояться патріарха Варфоломія, інші просто проявляють повагу, дехто з них поверхнево підкорюється, але всі знають, чим він є насправді».