Міркування про автокефалію в Білорусі впираються в інші реалії, – релігієзнавець

Міркування про необхідність або перспективи автокефалії в БПЦ не є новиною як мінімум з 1990-х років. І всі вони впираються в одні й ті ж самі реалії. БПЦ абсолютно домінує у релігійному та публічному просторі, володіючи 1600 з гаком приходів (на 2015 рік), але умовно про-автокефалістська фракція у ній численно є невеликою (добре, якщо три-чотири десятки священиків) і не збільшилась за 30 років.

Справа у тому, що духовенство БПЦ дуже тісно пов’язане з російським православ’ям особистими зв’язками (брати-сестри священиків служать в РФ, причому на хороших посадах, чимало провідних священиків та архієреїв вчились та жили у Москві та РФ), а у вірян немає серйозного запиту на «духовне» відділення від РФ – хтось з них співпадає із московським «порядком денним» (у тому числі гіперконсервативним), хтось ні, але має можливість піти до європейського за стилем священика, котрих (завдяки колишньому главі БПЦ митрополиту Філарету) теж не бракує.

При цьому ступінь реальної адміністративної автономії єпархій і тим більше приходів від Москви є достатньо високим, щоб не створювати щоденних проблем.

А для радикальних прихильників відокремлення від Москви є католицька церква (біля 650 приходів), котра домінує у білоруській «Галичині» – Гродненській області. Там і служби білоруською, і «європейськість», і активна політична позиція. Є навіть включена у склад католицької митрополії крихітна (до 20 приходів) греко-католицька структура для фанатів історичної реконструкції «візантійського обряду». Тому соціальна основа для «автокефалії» не виявляється, реальної впливової спільноти духовенства, котре могло би на цьому зіграти – немає, запеклих груп мирян, котрим кров з носу потрібна «автокефалія», теж не видно. Навіть скасування стамбульським патріархом документу, котрий закріплює православ’я на польсько-литовських землях київської кафедри (включно і з територією нинішньої Білорусі) за Москвою, не викликало жодного «двіжу».

Але в ФБ, звісно, завжди знайдуться громадяни, котрі вважають, що у Білорусі повинно бути «як в Україні». В одному з білоруських ліберальних православних блогів у відповідь на один такий матеріал написали, що в українців до білорусів подібним чином проявляється синдром «старшого брата».

Миколай Мітрохін, Facebook

Схожі публікації