Митрополит Вострський Тимофій (Маргарітіс): “Важливо знати, що благодать Божа перебуває тільки в канонічній Церкві”

Про розкол, причини гонінь на УПЦ, плани уніатів розповів кореспонденту Pravlife митрополит Вострський Тимофій (Маргарітіс). Пропонуємо вам відповіді Владики на найгостріші питання.

 

Про захоплення храмів УПЦ, тиск уряду та радикалів:

– Безумовно, я шкодую, що склалася така трагічна ситуація в Україні … Множення кількості храмів розкольниками шляхом силового захоплення церков – це грабіж Божого майна. Він не може бути виправданий і нагадує дії язичників, які в давнину здійснювали набіги на святі храми.

Коли я чую про захоплення храмів і побиття священиків, мені не зрозуміло, як людина, яка називає себе православним християнином, може знущатися над православним братом. Православні віруючі в Україні є громадянами однієї країни, але розділені за політичними поглядами. Проте поведінка тих, хто захоплює храми, негідна православного віруючого.

Про розкольників лжепатріархата, яких підтримують радикали:

– Потрібно відзначити, що поділ Церкви в Україні відбувся не з церковних, а з політичних причин… Розколи і єресі часто породжені такими пристрастями, як егоїзм, самолюбство, любов до владарювання та прагнення піднятися над Церквою і людьми. В історії Церкви безліч подібних ситуацій.

Саме диявол є причиною всіх агресій і згубних дій проти наших братів … Якщо ж окремі люди в Україні переконані, що вони є «більш істинними православними», ніж інші, тоді вони повинні молитися про братів, а не вести гоніння на них. Адже любов’ю Христа можна подолати будь-які пристрасті та розділення. І ні в якому разі не слід проявляти агресію проти братів, тому що будь-яка агресія – це диявольська спокуса. Той, хто підтримує агресію, війну і кровопролиття, знаходиться під владою диявола і здатний на будь-які злі вчинки. Історія Середньовіччя показує, що Католицькою Церквою як засіб примусу людей до прийняття віри використовувалися різні жорстокі заходи – піддавання тортурам, мукам. Це суперечить євангельському вченню. На жаль, сьогодні ми можемо порівняти дії розкольників і радикалів в Україні (захоплення храмів, побиття віруючих), що здійснюються ними «в ім’я Христа», з темними нелюдськими часами інквізиції. 

Про визнання УПЦ КП православним світом:

– … Частина віруючих України, яка перебуває поза УПЦ, хоче чути, що їх теж визнають Православні Церкви, і тому намагаються знайти підтримку серед інших Помісних Православних Церков. Всі Помісні Церкви в даний час мають літургійне спілкування і канонічне єднання з Українською Православною Церквою, яку очолює Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.

Господь через Святе Євангеліє попереджає нас, щоб ми берегли себе від лжепророків і лжевчителів. Тому, віруючому православному християнинові допустимо перебувати лише в тій Церкві, яка офіційно визнається всіма Православними Церквами: саме там він отримує безперервну благодать … Церква вчить нас йти за справжнім пастирем, який піклується про порятунок нашої душі, а не слідувати за лжеучителями.

Про «таїнства» в розколі:

– Важливо знати, що благодать Божа перебуває тільки в канонічній Церкві. Звичайно, в розкольницьких структурах «таїнства» відбуваються без Божого благословення, без Його благодаті. Тому що той, хто роздирає хітон Христовий ворогує і веде війну проти Церкви, відтак – не може отримувати благословення Бога. Свята Церква керується словами святителя Василя Великого про те, що ті, що йдуть з Церкви, втрачають благодать і можливість здійснювати Таїнства.

Про можливість надання автокефалії розкольницькій структурі:

–… Рішення про те, чи повинна надаватися автокефалія, обговорюється і остаточно затверджується на Великому Соборі. В Україні канонічну Церкву очолює Митрополит Онуфрій. Будь-які питання, що стосуються подолання розколу, можуть бути вирішені тільки шляхом діалогу з цією Церквою і реалізації мети вилікувати рани на тілі Христовому, з’єднати розірваний хітон Сина Божого, зцілити душі всіх православних віруючих, які були спокушені діями деяких церковних діячів. І на цьому діалозі обов’язково має бути печатка смирення, покаяння і любові. Безумовно, що для цього потрібно позбутися політичних втручань і будувати церковне життя на основі Церковного Передання, церковних правил і любові до Церкви Христової.

Про ставлення до українських розкольників в світі:

–… Ми молимося щодня про возз’єднання Церков, про припинення розколів і повернення тих, хто відпав. Кожен Предстоятель Помісної Православної Церкви керується лише тим, що є благом для Церкви, і діє згідно з цим.

Про політичне втручання в справи канонічної Церкви в Україні:

–… світська влада завжди намагається втручатися в церковне життя заради отримання вигоди. Наша віра вчить, що ми повинні молитися про наших правителів, але не зобов’язує підкорятися можновладцям в питаннях віри, які суперечать євангельському вченню. Господь говорить: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові». Тому кожна людина повинна підкорятися в першу чергу Богу для спасіння душі. Безумовно, якщо влада наполягатиме на тому, що спрямоване проти порятунку душі, то віруючі, які не приймуть таких вимог, будуть виправдані перед Богом.

Про гоніння на священнослужителів:

– Гоніння на християн були в усі часи, тривають нині, і ми свідчимо про це. Гоніння будуть і в майбутньому, тому що диявол прагне відірвати людей від шляху порятунку. Помісні Церкви можуть сміливо висловлювати своє невдоволення тим, що відбувається в Україні, адже зобов’язані захищати права віруючих.

Утиски віруючих і гоніння на Церкву – справи диявола. Ми повинні в першу чергу протиставити їм молитву, піст і любов Христову, якою Він прощав гонителів, бувши розіп’ятим на хресті. Під час богослужінь ми просимо дарувати світлий розум правителям і дати їм мудрість, щоб вони дали право кожній людині сповідувати свою віру.

Про об’єднання з уніатами:

– Виникнення унії мало на меті підпорядкувати Православ’я Папі Римському і Римо-Католицькій Церкві. Тому дії уніатів в різних частинах світу і агресія уніатів проти Православної віри – давно відомий факт з тих пір, коли унія почала своє існування. На Близькому Сході були спроби замінити Православні патріархати уніатськими структурами. У своїх діях уніати подібні вовкам в овечій шкурі. Ми добре пам’ятаємо про події, що відбувалися в Україні в XVI і XVII ст., коли католики Польщі зокрема і Заходу в цілому через унію хотіли знищити Православну віру і скасувати Церкву. Це відбувалося тому, що папська влада мала на меті поширюватися на Україну. Тоді ситуацію врятував ряд єрусалимських патріархів, які стали духовними керівниками народів поблизу Дунаю. Патріархи Феофан, Паїсій і Досифей були тими світлими й духовними пастирями Єрусалиму, які захищали Православну віру в Україні. Відомо навіть, що Патріарх Феофан висвячував єпископів. Тоді здавалося, що уніати можуть захопити владу в Україні, але плани Господа виявилися іншими.

Сьогоднішні повідомлення про захоплення храмів завдають нам великого болю, але ми впевнені, що Православ’я продовжить свій шлях. А той, хто хоче співпрацювати або проводити спільні богослужіння з уніатами, вже не може називатися православним віруючим.

Було б добре, якби уніати одумалися і захотіли приєднатися до Православ’я. Ми б розділили загальну радість! Але об’єднуватися з ними шляхом компромісів – це великий гріх, і Господнього благословення на це не буде. Щоб уникнути такого необачного вчинку, потрібно старанно молитися Господу. В наш час є багато всіляких спокус, спрямованих проти порятунку людей. Тому ми повинні бути воїнами Христа, які не сплять на своєму посту в баштах Православ’я.

Про проект під назвою «Єдина помісна церква» і про церковний патріотизм:

– Віра у Христа і Церкву – це найдорожча сторона людського життя. Християнин повинен в першу чергу жити за церковними правилами. Скасування їх – це анархія в Церкві. Якщо кожен буде робити в Церкві те, що він хоче, то порушиться Боже встановлення. Ми повинні підкорятися Церкві. Поза Церквою порятунку немає. Тому, повторюся, віруючий повинен віддати кесареве кесарю, а Боже Богові. Звичайно, любити Батьківщину важливо. Але любити Батьківщину і підкорятися світським законам, які руйнують Церкву, – великий гріх. Якщо людина знаходиться перед такою дилемою, то вона повинна вибирати порятунок душі. Ми повинні бути патріотами, любити Батьківщину, але робити це так, щоб наша любов до Батьківщини не протиставлялася любові до Церкви і Христа.

Про митрополита Онуфрія:

– Я особисто знаю Митрополита Онуфрія як людину духовну, справжнього пастиря, який душу свою кладе за ближнього. Саме цим і обумовлена ​​його миротворча позиція. Мотивом його вчинків є заповідь Христова «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Ті ж, хто хоче війни і кровопролиття, не належать Христу і керовані дияволом, який завжди ненавидів людей і прагнув внести ворожнечу між братами.

Зараз ми спостерігаємо дуже сумну ситуацію. Ми бачимо, що слов’янський народ, Русь, розділяючи Церкву, розділилася перед Богом на кілька частин. Це подібно до того, як брати з однієї сім’ї поділяються і ворогують між собою. Це навіть не двоюрідні, а рідні брати, що надає особливого трагізму ситуації – адже замість любові, заповіданої Христом, розвивається почуття ненависті один до одного. Це не тільки боляче, але і є гріхом, адже той, хто розділяє Церкву – тіло Христа, робить великий гріх, що не змивається навіть мученицькою кров’ю.

І на завершення, побажання українцям від митрополита Вострського Тимофія:

– Сьогодні православні християни живуть у важкі часи і слідування шляхом, який нам вказав Христос, є великим подвигом. Твердість у вірі і непохитна відданість Церкві подібні в наш час сповідництву. При цьому ми повинні віддати належне тим пастирям, які зберігають істину віри в Церкві. Апостол Павло говорить: «Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже» (Євр. 13: 7).

Хочу побажати, щоб в Україні запанував мир, щоб припинився поділ церковний і поділ цивільний, щоб настали часи, коли вже не буде розколів, але буде одна канонічна Православна Церква. Нехай Господь береже всіх нас! Дякую.