Такої відвертої дискримінації Української Православної Церкви з боку українських вчених-релігієзнавців, як зараз, раніше не спостерігалося, відзначила релігієзнавець і парафіянка УПЦ Олена Кулакевич, коментуючи результати засідання Круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємин». Про це експертка зазначила на своїй сторінці у Facebook.

«За довгі роки в професії я неодноразово переконувалася в, м’яко скажемо, упередженому ставленні досить великого числа українських релігієзнавців до Української Православної Церкви, – написала Олена. – Починаючи зі студентських часів і сама, як релігієзнавець і парафіянка УПЦ, відчувала (назвемо це модним словом) “буллінг” з боку деяких колег-релігієзнавців. Однак настільки відвертої дискримінації, зневаги й нападків на представників нашої Церкви з боку академічних вчених, як зараз, я раніше не спостерігала».

За її словами, на зауваження митрополита Білоцерківського і Богуславського Августина (Маркевича) про те, що УПЦ і її віряни навіть в епоху радянського «застою» не піддавалися таким гонінням і тиску з боку держави, як останніми роками, «один відомий релігієзнавець вибухнув настільки огидною тирадою, що про жодні принципи релігієзнавства тут і мови нема».

«Втім, це легко можна пояснити, – зазначила Олена. – Більшість так званих “корифеїв” українського релігієзнавства починали свій науковий шлях як войовничі наукові атеїсти, для яких завжди на першому місці стояли “керівна роль партії” й антирелігійна пропаганда, а не якісь там наукові принципи й повага до релігійних прав. Саме з цієї причини відверто дискримінаційна політика української влади часів Порошенка по відношенню до УПЦ знайшла відгук у серцях деяких з них. Всього й справ-то було – поміняти партквиток на вишиванку, методи й принципи декомунізації явно не піддалися. Та й з чого раптом?! “Совок” – він же, як відомо, в головах, страшно інше – молоде покоління релігієзнавців часто є учнями та спадкоємцями традицій войовничого атеїзму своїх вчителів».

«Але що поробиш, можливо українському релігієзнавству, подібно єврейському народу, треба 40 років “ходити пустелею”, щоб остаточно позбутися архетипів совкового войовничого атеїзму і зрозуміти, що в сучасному світі немає місця дискримінації за релігійною ознакою. А виправдання втручання держави й влади у внутрішні справи Церкви політичною доцільністю повертає нас до найгірших сторінок нашої історії епохи тоталітаризму і ніяк не синхронізується з демократією і повагою до фундаментального права людини –права на свободу совісті», – наголосила експерт.