Лічені дні до Томосу…

Наближається довго обіцяна дата проведення так званого об`єднавчого собору. Декілька днів тому в Україну прибув неофіційний модератор собору митрополит Галльський Еммануїл, який, власне, має завершити останні приготування перед цим анонсованим дійством. Задача насправді у нього дуже складна: помирити ворожі табори, донести незадоволеним позицію Патріарха Варфоломія, а головне – якимось, поки незрозумілим для більшості чином, створити нову церковно-адміністративну структуру.

Київський патріархат і Філарет

Декілька днів тому офіційний спікер Київського патріархату Євстратій (Зоря), не приховуючи свого незадоволення, заявив: «…Всі змови і плани, спрямовані проти нашого предстоятеля, – приречені на провал… І ми, єпископат, духовенство та паства Київського патріархату не дозволимо зневажати чи відкидати того, хто заради всіх нас вже потерпів стільки зневаги, але не відступив і не зламався…Тож нехай усі – і друзі, і недруги – будуть впевнені та знають: всі «плани» робити щось поза патріархом, без його згоди та участі – приречені. Сценарії та їх автори – різні, часто з ворожих одне до одного таборів. Але мають вони одну спільність – їм «заважає патріарх Філарет»… Він, згідно з законом, юридично представляє Київський патріархат. Без його підпису ніяких юридичних змін щодо УПЦ КП не відбудеться…».

У цих словах прослідковується тривога за своє майбутнє, адже представникам Київського патріархату очевидно, що їм уже не так буде комфортно в новоствореній організації. Що буде з Філаретом?

Явно цього не знає ніхто, і абсолютно нереально спрогнозувати поведінку прихильників «патріарха» на соборі. В принципі, у них чисто теоретична більшість, і у них фактично всі козирі. Тому їм ніщо не завадить просто розвернутися і піти назад у свою структуру «Київський патріархат», і жити звичайним життям, яким вони жили останні 25 років. Ясно, що у КП є ряд пропозицій: якщо Філарет не буде балотуватися, це ми дізнаємося в останній момент, то він, безумовно, захоче поставити свою людину, яка йому буде повністю підконтрольна. Називають ім`я так званого патріаршого намісника митрополита Епіфанія (Думенка). Ця людина цілком підконтрольна Філарету, і без його вказівки чи благословення нічого самостійно не буде приймати.

Чи погодяться з цією постаттю усі інші учасники собору: УАПЦ, Фанар і 2-3 представники УПЦ? Питання досить складне, але напевно, що ні. Тому на об`єднавчому соборі Київський патріархат буде неконтрольованим гравцем, який здатен на будь-які рішення: від делегування «патріарха» Філарета (те, що він там ніби щось обіцяв Константинополю про неучасть у виборах – це все «цукерочки», варто згадати, що він обіцяв Архієрейському Собору РПЦ у 1992 році) до повернення назад в свою структуру. В цьому плані уся і інтрига – в КП очевидна більшість, і вони захочуть грати за тими правилами, які комфортні для них.

Перебіжчики УПЦ

Від УПЦ, ймовірно, будуть два архієреї – митрополити Олександр та Симеон, ну і ще, можливо, Софроній (Дмитрук). Якщо з владикою Олександром (Драбинком) все зрозуміло: він живе своїм життям і згідно зі своїм «неписаним» статутом, і плюс йому фактично немає що втрачати по суті, то з двома іншими є серйозні питання, адже вони представляють дві потужні єпархії – Вінницьку та Черкаську.

У Вінниці відреагували досить серйозно. Після Архієрейського Собору УПЦ від 13 листопада, рішення якого митрополит Симеон не підписав – єдиний з єпископату УПЦ, духовенство висловило протест проти таких дій свого правлячого архієрея, який, не заручившись підтримкою єпархії і думкою свого духовенства, не підписав протокольний документ Архієрейського Собору.

Пізно увечері 15 листопада актив священиків міста Вінниці висловив протест проти таких дій свого правлячого архієрея, і у сформованому документі підтримав рішення Архієрейського Собору УПЦ. Це ігуменя Антонія (Стеценко), яка опікується двома потужними жіночими монастирями у єпархії – Браїлівським та Барським, архімандрит Марк (Барановський) намісник Лемешівського чоловічого монастиря, місцевий благочинний 1 Міського благочиння протоієрей Богдан Малиновський, настоятель Різдво-Богородичного храму Вінниці протоієрей Олексій Мельничук – цей собор був у свій час кафедральним, настоятель Хрестовоздвиженського храму протоієрей Миколай Давидовський, архідиякон Миколай Кравець та ряд місцевих священиків. Таким чином, особиста позиція владики Симеона не співпадає з рішенням духовенства, і не виключено, що в найближчому часі постане питання про перебування владики на Вінницькій кафедрі.

Цей урок досить є наглядним  для митрополита Софронія (Дмитрука), який також представляє єпархію, в котрій теж не все однозначно. Плюс владика Черкаський і Канівський підписав рішення Собору, тобто так чи інакше погодився з усіма пунктами. Тому чи він візьме участь у об`єднавчому соборі – це теж серйозне питання. Адже було б логічно, якби його делегувала єпархія, а він таких повноважень не має.

«Дзвіночок» від Помісних Церков

З рішеннями Фанару про реабілітацію Філарета Денисенка та Макарія Малетича та їхніх послідовників не погодилися уже дві Помісні Церкви – Сербська та Польська.

У Белграді 6-7 листопада Архієрейський собор Сербської Православної Церкви постановив: «Константинопольський Патріархат прийняв не основане на канонах рішення реабілітувати й визнати єпископами двох очільників розкольницьких угрупувань в Україні – Філарета Денисенка та Макарія Малетича разом з їхнім єпископатом і кліром. У соборному рішенні зазначається, що перша з цих двох осіб свого часу була канонічно позбавлена сану, а потім відлучена від церковного спілкування й піддана анафемі, а друга позбавлена апостольського преємництва як той, що духовно належить до секти так званих самосвятів, в силу чого Священний Архієрейський Собор дане рішення Константинопольського Синоду розглядає як необов’язкове для Сербської Православної Церкви. Собор Сербської Церкви не визнає згаданих осіб та їхніх послідовників за православних єпископів та кліриків і, відповідно, не приймає літургічного та канонічного спілкування з ними та їхніми прибічниками».

16 листопада офіційний портал Польської Православної Церкви заявив про наступне:  «Святіший Архієрейський Собор забороняє священикам Польської Православної Церкви вступати у літургійно-молитовні контакти з «духовенством» так званого Київського патріархату й так званої «Автокефальної православної церкви», котрі у минулому звершили багато зла».

Коментарі Фанару на такі заяви поки відсутні, але це ще не висловилися поки усі Помісні Церкви.

Що може бути?

Багато аналітиків вважає, що ніякого Томосу, власне, і не буде. Відбудеться профанація так званого об`єднавчого собору, на якому головуючий митрополит Галльський Еммануїл просто повідомить рішення Константинопольської Патріархії про призначення свого екзарха, котрий і буде очолювати новостворену структуру. Навряд чи Патріарх Варфоломій все «пустить на воду», щоб домовлялися абсолютно непідконтрольні люди зі своїми амбіціями і планами, тому він і призначив свого довіреного модератора.

Греки мислять зовсім іншими категоріями: для чого проводити голосування, гадати, хто за кого проголосує чи не проголосує, торгуватися, щось комусь обіцяти, якщо одним підписом пера можна призначити свою людину і закрити тему для обговорення. А підстава досить поважна – ми чекаємо на УПЦ в «Єдиній Українській Церкві», а поки що, браття, екзархат Константинопольської Церкви. В даному аспекті, напевно що, і була підписана нещодавня домовленість Патріарха Константинопольської Церкви і Президента України. Чисто за візантійською моделлю взаємодопомоги.

А уже новопризначений грецький ієрарх, навіть не важливо, хто це, буде вирішувати, як жити новій Церкві, за якими правилами, хто яку єпархію має очолювати і хто взагалі достойний чи ні, щоб перебувати в цій новій релігійній структурі. От тоді і заплачуть клани Зінкевичів, київські клани Філарета і взагалі усі некеровані особи ЄПЦ, а таких там є велика кількість.

Тому до початку п`єси залишилися лічені дні, запасаємся терпінням і очікуємо.

Сергій Назарчук 

 

Схожі публікації