Кіпрські перспективи

Отже, всі ієрархи Кіпрської Церкви, котрі підняли свій голос проти розколу, заявили, що вимагати скликання Синоду не будуть.

Що спочатку Архієпископ Кіпру повинен відкликати своє рішення про визнання «ПЦУ», а вже потім питання має бути винесене на Синод. Але ми чудово розуміємо, що шанси на подібний розвиток подій є мінімальним.

Архієпископ Хризостом зіграв на підвищення ставок. І, на жаль, зробив це успішно. Коли почався розкол у православному світі, кіпріоти сподівались зберегти статус-кво. З одного боку – критика РПЦ, а з другого – невизнання розкольників, теоретично, мали дозволити Церкві Кіпру уникнути участі у протистоянні Фанару та Москви. А разом з тим, що набагато важливіше для кіпріотів, – уникнути внутрішнього розколу. Більшість членів Синоду не стали би голосувати ані за визнання «ПЦУ», ані за засудження дій Фанару.

Тепер же статус-кво порушений. Синодальне відкликання рішення архієпископа Хризостома ми навряд чи побачимо. Це рішення посилить конфлікт усередині Церкви та матиме у наслідку конфронтацію з Фанаром. Синодальне рішення в іншу сторону – також посилить конфлікт усередині Церкви Кіпру. Це цугцванг. Будь-який хід Синоду погіршить ситуацію всередині Церкви Кіпру. На це, очевидно, й розраховували як архієпископ Хризостом, так і ті, хто підштовхував його до цього рішення.

Ситуація болісно нагадує аналогічні події в Елладській Церкві. Швидше за все, рішення предстоятеля залишиться попереднім. Швидше за все, буде розрив спілкування. Швидше за все, більшість єпископів Кіпру промовчить. А ті вірні канонам архієреї, що виступили, залишаться у меншості. Так само, як їхні грецькі собрати.

Але вся ця ситуація ставить перед нами наступні питання:

По-перше, що ми можемо зробити для підтримки та згуртування вірних єпископів Помісних Церков, котрі зберігають із нами стояння в Істині?

По-друге, що ми можемо зробити для недопущення подібних подій в інших Помісних Церквах?

«Лабарум. Сим победиши»

Схожі публікації