У 1992 році під патронатом Президента Леоніда Кравчука створювалася нова – як вважали, «незалежна Церква». Так званий «об`єднавчий собор» 1992 року мав на меті створити нову релігійну структуру, та з часом цей план провалився.

Події сьогодення набагато масштабніші і набагато більше інтригують. Однак ті помилки, яких припустилися у 1992 році, повторюються і сьогодні – під політичний проект Церква не будується. Не факт, що «об`єднавчий собор» 2018 або 2019 року відбудеться, а якщо такий сценарій і можливий, то не варто забувати, що політична кон’юнктура минає, а церковна ідеологія залишається. Тому даний документ свідчить про те, як «собор» 1992 року скасували ті, хто в ньому мав бути повністю зацікавленим.  А маргінальна «незалежність» утворила ще більший розкол серед православних України.

«До єпископату, духовенства та мирян Української Автокефальної Православної Церкви.

Я, Мстислав, милістю Божою Патріярх Київський і всієї України, глибоко занепокоєний тією атмосферою невизначеності, що склалася навколо нашої Святої Церкви, зокрема, після так званого «об`єднання» частини Української Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви в єдину «Українську Православну Церкву – Київський Патріархат».

Перебуваючи в постійній молитві за єднання усіх православних християн України та Діаспори, повідомляю своїх духовних чад, що рішення про об`єднання УАПЦ з будь-якою іншою церквою, відповідно до статуту УАПЦ, може бути прийняте лише скликаним мною Собором єпископату, духовенства та мирян УАПЦ, підготовка до якого розпочалася.

У зв`язку з цим рішення так званого «Всеукраїнського Православного собору» 25-26го червня 1992 р., «комітету по захисту православія», а також тієї частини єпископату УАПЦ, що визнала рішення згаданих собору та комітету, не є зобов`язуючими для єпископату, духовенства та мирян УАПЦ.

Єпископи, духовенство та миряни УАПЦ знаходяться під моїм архіпастирським омофором і перебувають у юрисдикції Патріарха Київського і всієї України УАПЦ».