Держава повинна побачити у Церкві партнера у подоланні кризи

На мій погляд, і в УПЦ, і в решті українських конфесій, прийняли достатньо зважені рішення, що демонструють високий рівень соціальної відповідальності, з одного боку, і турботою про свободу віросповідання, з іншого.

Наскільки можна судити з моніторингу ЗМІ, всі конфесії достатньо добросовісно дотримуються обмежень, прийнятих урядом України. Це й обмеження по кількості віруючих, що перебувають у приміщеннях храмів, і заходи ретельної санітарної профілактики.

Є думка, що спільні молитви мають бути припинені взагалі, а віряни мають сидіти по хатах. Але, по-перше, поки що з боку влади не пролунали настільки радикальні заборони. Тому з боку Церкви немає жодних порушень у цьому аспекті. Буде заборона на будь-які збори – думаю, Церква діятиме відповідним чином.

А поки що, було б дивно, якби вона не скористувалася можливістю продовжувати у тому чи іншому вигляді звершувати богослужіння.

На що треба особливо звернути увагу, то це соціальні ініціативи Церкви, направлені на допомогу людям похилого віку, котрі зараз більше за всіх перебувають під ударом, і взагалі всім, хто потребує допомоги.

У цьому контексті варто відзначити Запорізьку, Одеську, Ніжинську, Мукачівську та багато інших єпархій Української Православної Церкви, де здійснюються різноманітні соціальні проекти: придбання необхідних продуктів, ліків, медичного обладнання, а також допомога з житлом і підвезенням на роботу. І навіть виготовлення масок, котрих усе ще бракує в аптеках.

У ситуації, що склалася, Церква виконує роль природного центру соціальної допомоги. Що допомагає частково зняти величезне навантаження з держави та скоротити негативні наслідки карантину. Переконаний, що співпраця між владою та релігійними організаціями стане вагомою допомогою у подоланні кризи, пов’язаної з епідемією коронавірусу.

Олексій Смирнов, Правблог

Схожі публікації