«Відкрите Православ’я» Георгія Коваленка

Ні для кого не є таємницею, що останнім часом антицерковна діяльність широко розгортається не лише за допомоги зовнішніх сил, але і всередині самої УПЦ. В канонічній Церкві чітко сформувався такий собі «пул» альтернативно налаштованих священнослужителів, які, отримуючи фінансування з гаманців ворогів Православ’я, розгортають діяльність в напрямку начебто просвітницьких та культурних проектів.

Така діяльність в результаті має різні назви: «Фонд пам’яті митрополита Володимира», «Проукраїнське крило в УПЦ», «Інститут Софії-Премудрості», «Відкрите Православ’я» тощо. І хоча, на перший погляд, згадані проекти мають виключно просвітницькі цілі, та насправді це лише фікція, під прикриттям якої впроваджуються набагато серйозніші схеми. Чи досягають вони своїх цілей?

 «Афіни, Київ і Стамбул…»: що дають візити до лідерів інших Помісних Православних Церков?

Нещодавно один з найактивніших представників вищеназваних формацій – протоієрей Георгій Коваленко поділився на своїй сторінці в соціальній мережі світлиною, на якій він зображений у компанії патріарха Варфоломія та своїх, віднедавна – вірних друзів та меценатів – Андрія Мацоли та Олександра Ткаченка.

Зважаючи на діяльність останніх двох в церковно-політичній сфері, видаються зрозумілими і справжні наміри отця Георгія Коваленка. Нагадаємо, Мацола є власником пивоварної компанії та головним меценатом УПЦ КП, Ткаченко – генеральним директором телеканалу «1+1», відомого своїми нападками на УПЦ.

Враховуючи подібну тісну співпрацю поки що священика УПЦ Георгія Коваленка з особами, які відіграють не останню роль в боротьбі з канонічним Православ’ям, однозначно можна зробити висновки щодо цілей діяльності самого протоієрея та його покровителів. Зважаючи на подібне, годі й сподіватись, що Коваленко діє на користь Церкві, священиком якої він є, та Православ’ю в цілому.

Вартують уваги також контакти Коваленка з представниками інших помісних Церков. Часто, задля того, аби надати своїм діям ваги, отець Георгій влаштовує зустрічі безпосередньо з предстоятелями, що власне і мало місце в Стамбулі. Між іншим, подібне трапилось і в Єрусалимі, де інший активний персонаж цієї компанії – митрополит Олександр Драбинко, в компанії з філаретівцем Юрієм Дорошенком,  зустрівся з Єрусалимським патріархом.

Що могли б означати подібні зустрічі? Насправді – нічого. Те, що Коваленко чи Драбинко, в купі з усіма їхніми спонсорами та покровителями з «філаретівської обійми», мають змогу раз на півроку сфотографуватись з представниками Помісних Церков світу, жодним чином не свідчить про те, що останні цим самим виказують якусь підтримку їхнім очікуванням.

По-перше, існує банальний протокол, дотримуючись якого, навіть Константинопольський патріарх зробить фото з тим, хто отримав можливість побувати в його резиденції. По-друге, часто-густо гості з фінансовими можливостями Драбинка і Коваленка (йдеться не про їхні особисті статки, а про те, які суми виділяють на їхні проекти такі як Мацола) приїздять не з порожніми руками. Крок назустріч з боку патріарха завжди щедро відмічається «дорогими» гостями.

Та жодним чином це не свідчить про те, що патріарх Варфоломій чи патріарх Феофіл, або ж будь-хто інший, розділяє позицію українських церковних реформаторів. На мапі глобальних міжцерковних стосунків такі гравці як Коваленко чи Драбинко – навіть не пішаки. Патріархи знаходяться на своїх місцях саме тому, що знають справжню ціну церковної єдності та цілі церковних розкольників. Саме тому, хто б і скільки не їздив з України до Стамбулу, Єрусалиму, Афін чи деінде, – всі їхні спроби залишаться лише згадкою на пам’ятних світлинах.

Друзі Коваленка як показник справжніх міжконфесійних процесів всередині України

«Університет святої Софії-Премудрості», про який ми вже писали раніше, зібрав під своїм патронажем активних представників різних конфесій, яких об’єднує одна мета – розкол суспільства на релігійному ґрунті з метою знищення канонічної Церкви. Чим інакше можна пояснити той факт, що риторика даного закладу, на папері очолюваного тим таки Коваленком, має абсолютно відсторонений від сучасних релігійних реалій характер.

Тільки подумати, в аудиторії згаданого вище «просвітницького» закладу частими доповідачами є такі люди, як Андрій Юраш – представник Міністерства культури України, який веде активну агітаційну кампанію, спрямовану на дискредитацію УПЦ – використовує адміністративний ресурс, аби перешкоджати повноцінному існуванню та діяльності УПЦ в правовій площині. Чого тільки вартують його недолугі пояснення щодо відмови в реєстрації документів УПЦ в його міністерстві.

Ані Георгія Коваленка, ані його «університет» така проблема абсолютно не бентежить. Натомість, лекції, які читають такі особи, як Юраш, носять завуальований та відсторонений характер, на кшталт «Мир! Дружба! Жуйка!». Та ці розповіді про релігійний мир в Україні лунають від людини, яка є одним з індикаторів розв’язання міжконфесійних протистоянь та має цілком упереджене ставлення до найбільшої православної конфесії України.

Між іншим, «миротворець»-Коваленко збирає під своїм «омофором» того ж Ткаченка, який однозначно причетний до брехні проти УПЦ на очолюваному ним телеканалі «1+1», спікера УПЦ КП – Євстратія Зорю, який також не відрізняється особливою симпатією до канонічної Церкви, та багатьох інших осіб подібного плану. Всі вони торочать про одне – як знайти шлях отримання бажаних ними результатів в обхід церковних канонів, традицій та правил.

Жодного разу Коваленко і словом не обмовився про те, що на шляху до міжконфесійного миру варто було би представникам УПЦ КП перестати захоплювати храми УПЦ, а чиновникам мінкульту та журналістам травити цю конфесію. Як би дивно це не звучало, але проблемою протоієрея УПЦ стала сама УПЦ. Тепер, замість того, аби підримувати Церкву в складний для Неї час, Коваленко навпаки допомагає Її топити.

Георгій Коваленко – паршивий грантоїд!

Не секрет, що така діяльність Коваленка повинна кимось спонсоруватись. Тому варто пригадати роль пивовара-Мацоли – найактивнішого мецената УПЦ КП. Зважаючи на частоту контактів Коваленка й Мацоли, є підстави вважати, що саме цей бізнесмен, з дозволу Філарета, спонсорує нещасного протоієрея УПЦ. Інакше, за чий рахунок сплачується утримування аудиторій для «університету Софії-Премудрості»? Ким оплачуються закордонні поїздки, незліченні видання та інші дороговартісні речі?

Однак вся діяльність Коваленка радше нагадує роботу особи, яка знайшла такий собі «фонд Мацоли», з якого активно викачує фінанси. Проте, цей, так би мовити, грант зрештою є фактично безпродуктивним.

Не так давно, говорячи про так зване «Відкрите Православ’я», наш герой організував в ефірі «1+1» телетрансляцію богослужіння зі Стамбулу. Подія, яка не привернула особливої уваги в суспільстві, однозначно витягнула з гаманців Мацоли і Ткаченка немаленькі кошти. Після подібного залишається лише чекати, коли меценатам Коваленка набридне його гра у церковного реформатора, а проект «Відкрите Православ’я» буде закрито. А особисто мені цікаво, Отче Георгій, чи вартує гра свічок?

Сергій Назарчук