Ситуація в Німеччині проходила певний час повз мої очі, а там цілий шторм та ураган в одному наборі в церковних справах.
Днями Конгрегація доктрини віри РКЦ написала лист проти ініціативи німецьких католиків, у котрій вони виступають за спільне причастя між католиками та протестантами. А виявляється вчора з’явилось інтерв’ю співавтора німецького документу на цю тему, де він відповідає ватиканським чиновникам. Він вказує на те, що протестантизм та католицтво прийшли до вищої точки зближення у Німеччині: «Ми переконані, що у питаннях еклезіології, а також у Євхаристії та у питанні служіння виникли такі фундаментальні зближення, що відмінності більше не можуть розглядатись як такі, що розділяють церкви» (!!!). Тобто вони вже не бачать відмінностей між структурами. І далі: «Ми вказали, що нині плоди екуменізму, так би мовити, збираються, і необхідно підвести підсумки.
Будь-хто, хто заперечує цьому і вважає, що зближення все ще не є достатніми для прийняття конкретних кроків щодо практики Євхаристії, мають, зі свого боку, точно пояснити, що було би необхідно, щоб нести відповідальність за відкриття конфесійної трапези для християн з інших традицій». По суті, підхід зводиться не лише до протестантів – йдеться про те, що причастя повинне бути одне для всіх – будь-хто, хто називає себе християнином, щоб міг причащатись у будь-якій конфесії.
По факту, це оголошення того, про що говорило чимало православних діячів: всі ці екуменічні рухи направлені на створення єдиної церкви, котра би ігнорувала доктринальні відмінності, а сам екуменічний рух направлений на пригнічення та руйнування догматичних та канонічних особливостей. І те, що ми бачимо зараз у Німеччині, наочно про це свідчить.
При цьому цікавим є і те, що Конгрегація доктрини віри не обнародувала свій лист із аргументами католицьким ієрархам Німеччини, і даний богослов каже, що не знайомий із цими аргументами, вимагаючи їхнього оприлюднення та публічного богословського обговорення.