Нещодавні резонансні події в «Київському патріархаті» продемонстрували цікаву тенденцію «лінії» управління в цій організації. Скоріше за все, 88-літній «патріарх Київський» уже потрохи передає «штурвал» управління своїм найближчим соратникам по розколу – тріаді архієреїв, серед яких: прес-секретар УПЦ КП Євстратій Зоря, патріарший намісник Епіфаній та керуючий справами Київської Патріархії Агапіт. Очевидно, що саме ці «єпископи» повинні стати тим домінуючим крилом, яке буде «робити погоду» після Михайла Антоновича.
Новий 2017-й рік розпочався для УПЦ КП візитом на Фанар, що мав на меті вирішення питання про довгоочікуване визнання. Звісно, ця інформація декілька днів палко обговорювалась в ЗМІ, які акцентували увагу на тому, як Вселенський патріарх усіма силами намагається посприяти «українським розкольникам». Однак грецькі медійники дещо в іншому форматі прокоментували цю подію: «Минулого тижня, згідно інформації Romfea.gr, з благословення розкольницького патріарха Філарета від так званого «Київського патріархату», делегація з України провела зустріч і розмову з представниками Вселенського патріархату», – йдеться в повідомленні. «Представники схизматичної церкви України висловили надію на те, що Константинопольська мати-церква найближчим часом зробить все можливе, аби вдовільнити їхні вимоги», – завершує повідомлення Romfea.gr. Саме так – «розкольницький патріархат» та «схизматична церква» – терміни, за якими можна розгледіти ставлення.
Один із прихильників українського розколу Юрій Дорошенко в коментарі щодо вищезгаданої події 15 січня 2017 року дещо розкрив занавіс цих переговорів, а вірніше, вказавна «кураторів» цього процесу: «Релігійний туризм. То добре! Але з того не буде нічого…Греки брехливі та користолюбиві. То лише чиновники з Адміністрації президента дурять Президента, що щось можуть вирішити. Треба розбудовувати Київський патріархат, а не грати в маланські ігрища! Нехай оманливу канонічність засунуть собі в …рясу».
Ще однією скандальною подією стала зміна керівництва Житомирської єпархії УПЦ КП. Офіційною аргументацією щодо цієї кадрової заміни є те, що ніби виник якийсь конфлікт між духовенством єпархії та правлячим «архієреєм». Так це чи ні – судити важко, але призначення нового «керуючого» минуло не менш скандально. Декілька молодиків на «нареченні» «архімандрита» Паїсія кричали, що «…не місце содомітам у Київському патріархаті!». Попереднім місцем служіння цього «єпископа» був Манявський чоловічий монастир на Івано-Франківщині. Щоправда, очільник Івано-Франківської єпархії «митрополит» Іоасаф (Василиків) на «хіротонію» не прибув. Є інформація, що вихідПаїсія з Івано-Франківської єпархії відбувся саме за сприяння «митрополита» Іосафа, який вигнав намісника Манявського монастиря.
Беручи до уваги таку ситуацію, стає очевидним, що потрібно мати досить серйозні «знайомства», аби після подібного випадку піти на підвищення. А вони безумовно є, адже кадрова політика проводиться в контексті майбутніх «патріарших» виборів, тому тріада успішно працює на свою перспективу.
Також не зовсім зрозумілим є призначення попереднього «єпископа» Ізяслава намісником одного з монастирів на Житомирщині, адже якщо присутній конфлікт з духовенством, то розумно було б перевести в іншу єпархію…Однак, черезпевні «підводні течії» зробити цього не вдалося. Відомо, що мова йшла про «архімандрита» Ієремію, якого «сватали» в «єпископи» Житомирщини, та вочевидь такий кандидат не зовсім підійшов «київським босам».
Не вдасться оминути увагою і персону «митрополита» Луцького Михаїла. А справа в тому, що він отримав серйозну «затріщину» від рішень Синоду 22-23 січня цього року. Волинську єпархію розділили на дві: Володимир-Волинську та Луцьку. Очільник нової Волинської єпархії отримав аж цілих шість районів, що стало серйозним ударом по амбіціях Зінкевича. Прес-секретар «митрополита» Михайла дипломатично прокоментував такий поділ, але все таки підкреслив невдоволення цим рішенням: «Проекти, які впроваджує митрополит Луцький та Волинський Михаїл, зокрема побудова академії, буде складніше реалізувати. Звичайно, це деякою мірою удар для нас, тому що стає меншою єпархія і ми втрачаємо можливості для реалізації великих якісних проектів. З такої точки зору це не зовсім добре, м’яко кажучи, але будемо вірити, що рішення прийнято з думкою про людей».
Зважаючи на бурхливий початок року,висновок про те, що подібні реформи проводяться з певним підтекстом, напрошується сам. Новоутворені єпархії, зобов’язані призначенням єпископи – все це одиниці, які відіграють свою роль на майбутніх виборах «патріарха».Щоправда, зважаючи на те, де УПЦ КП має найбільший вплив, не виключено, що боротьба Києва із західними єпархіями буде запеклою.
Марк Авраменко
