Політика стриманості й нейтралітету Ватикану в Україні розходиться з позицією УГКЦ, котра підкоряється Риму і яка з самого початку міцно приєдналася до прозахідної сторони внутрішнього конфлікту України. Про це йдеться в матеріалі, присвяченому релігійній ситуації в Україні, який опублікував авторитетний американський журнал за тематикою міжнародних відносин і зовнішньої політики США Foreign Affairs, цитує видання СПЖ.

Наголошується, що з самого початку внутрішнього, а потім і релігійного конфлікту в Україні, Ватикан закликає українських католиків триматися подалі від політики і не втручатися в «православну проксі війну».

При цьому Папа Римський Франциск намагається «проповідувати стриманість тим, на кого має найбільший вплив (в Україні, – ред.), керівникам УГКЦ», і відкидає «конфронтаційний підхід Шевчука (глави УГКЦ, – ред.)», кажучи про необхідність примирення і єдності не тільки «між побратимами-католиками, а й між католиками та їхніми православними братами».

Автори відзначають, що понтифік, який не бажає приймати чиюсь сторону в українському церковному конфлікті і підтримує дипломатичні зв’язки як з Константинопольським патріархатом, так і з РПЦ, позитивно сприйняв заклик до діалогу, з яким новий президент України Володимир Зеленський звернувся до українських релігійних лідерів.

Також наголошується, що більшість українців є вірянами Української Православної Церкви і «багато православних не відчувають себе зобов’язаними оголошувати себе членами тієї чи іншої церкви», до чого їх примушувала попередня українська влада.

«Нейтральна лінія Папи Римського щодо України – це останній приклад того, як католицька доктрина і дипломатія Ватикану розходилися з зовнішньополітичними уподобаннями США з моменту закінчення холодної війни… На думку Ватикану, зовнішня політика Сполучених Штатів після закінчення холодної війни була надмірно мілітаристською і нехтувала перевагами мирної дипломатії. В цілому Святий Престол стурбований тим, що Сполучені Штати перестали здійснювати свій колись значний моральний вплив як країна, яка прагне заспокоювати, заохочувати ліберальний порядок і сприяти миру, вибираючи замість цього контрпродуктивну ворожнечу», – підсумували автори матеріалу.