Афонський старець закликав главу Фанару покаятись та зійти зі слизького шляху

Афонський чернець, старець Гавриїл Карейський з монастиря Кутлумуш назвав патріарха Варфоломія ворогом і зрадником Церкви, звинувативши в нехтуванні канонами й наданні притулку єресям. Він закликав главу Фанару покаятися й зійти зі слизького шляху, який завдає шкоди  міжправославній єдності мільйонів православних християн по всьому світу. Відкритий лист старця Гавриїла від 24 жовтня 2019 року, адресований главі Константинопольської церкви патріарху Варфоломію, опублікував 4 листопада 2019 року сайт katanixi.gr.

«Ваша Святосте,

Я дуже хотів, під час недавнього візиту на Святу Гору нашої Богоматері, Богородиці, отримати ваше благословення й поцілувати ваші ноги, але я не можу цього зробити, тому що це вже давно аморально. Ви хочете почути чому?

  1. У безплідних і хитромудрих діалогах із єретиками ви зрадили Єдину Церкву, Православ’я, багато разів визнаючи “різноманітність” у святих вченнях нашої Церкви і церковний характер у сектантських зборищах монофізитів, папи й богородицеборців, і протестантів іконоборців; раніше ви облаяли офіційно й незворотньо Святих Отців, як “нещасних жертв архізлого змія”, щоб самому здаватися звільненим від необхідності послуху їхнім богонатхненним закликам.
  1. Ви ворог нашого Триєдиного Бога й нашої Богоматері, тому що ви ведете інституційну дружбу з свідомими і нерозкаяними єретиками й іновірцями, “які розпустилися й грішать, будучи самоосудженими” предстоятелями єресей (Тит: 3,11), попередниками безчестя, і у вас буде з ними таке ж безплідне майбутнє, далеко від Землі Живих, якщо ви не повернетеся в Віру. Бо святий Златоуст каже: “Той, хто приймає ворогів Царя, не може бути другом Царя, він не гідний життя, але з ворогами разом відпускається, і руки терпить” і “ненависть задля Христа набагато краще за дружбу заради Нього”. Хіба ви не пам’ятаєте богонатхненне слово Писання: “Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання” (Приповісті Соломона 14, 9)?
  1. Через вашу патріаршу хворобу й під вашим захистом будь-яка єресь і нововведення знайшли притулок не тільки в єпархіях трону, але і в Церкві Греції, і в інших місцях. Ваше духовенство і нагороджені вами оффікії почесні конференції та публікації богословів і мислителів, вихвалювачів вашої “освіченої Патріархії” – всі вони першороби й екзархи всіх нових богословських помилок та інституційних інновацій, від постотцівської теології та екологічного і язичницького поклоніння Землі до без каяття відновлення розкольників в Україні. Поруч з вами знаходять притулок і виправдання від гучного засудження православного духовенства і пастви всі ці духовні вовки, а ви – їхній пастир і Меценат; у святоотцівському формулюванні ви абсолютно одностайні й винні разом із ними: “Як же не рівний з ними у злочестивості <…>?”
  1. Як ще один Папа ось вже три десятиліття ви виробляєте в церковній повноті сприйняття того, що все, чого хоче самовільно будь-який “єпископ”, а тим більше Вселенський Патріарх, є законом Церкви. Як сильно вас критикують, як Папу, всі Святі, яких ви за це і лаєте! Як же вам підходить осуд святого Палами приреченому єретику, попереднику вашому, патріарху Іоанну Калеці, “він сам був Синодом <…>”.
  1. Тим, що ви робите і чому навчаєте, ви не шануєте апостольські Канони Святих Помісних і Вселенських Соборів і вчення Отців, які суворо забороняють спільні молитви, дружбу та спільне богослужіння з єретиками, а Церква вважає “не належним православному, а наполовину святі канони не повертаються…”. Таким чином ви показуєте, що не вірите в Бога, в безсмертя душі, в невидимий світ, в Рай і Пекло, в Майбутній Суд і розплату. Можливо, ваша Святосте, ваші часті зустрічі з представниками й благодійниками з масонських та інших пов’язаних з ними орденів свідчать за вас і якийсь несповідницький і високий статус і положення, несумісні й ворожі по відношенню до православної віри?
  1. На жаль, як прекрасно знають ті, хто отримали досвід з вашим і ваших співробітників тактовним керівництвом, а не законними церковними процесами, ті, хто протистоїть вашим методам поширення екуменізму, ізолюються в своєму власному середовищі й змушені або відступити, або мовчати. Там, де це можливо, ви використовуєте політичне втручання, як це було зроблено на Святій Горі, до вас застосовується те, що Афанасій Великий вважає критично характерним для єретиків Аріанофронів <…>.

Багато разів, звичайно, Ваша Святосте, ви зображаєте Православ’я, в своїх заявах, протилежних вашим вчинкам і вашому головному обов’язку.  Але, згідно з Григорієм Паламою, навіть якщо б ви напіввагались щодо Православ’я, ви були б негідні священного сану <…>.

Ви змусили душу кожного православного грека вирішувати дилему: “Присвятити себе любові Боголюдини Христа чи єресіархонду патріарха роду?” Саме це пише Святий Кирил Олександрійський єретику Предстоятелю Константинопольському і вашому попереднику Несторію 1600 років тому: “Що сталося з нами, які вимагають через благочестя любити понад усе усіх нас Христа Спасителя? Нас у день суду <…>” І, звичайно ж, Ваша Святосте, шкода, нанесена Вами Тілу Христа, Церкві, є повстанням проти самого Спасителя.

За 28 років свого Патріаршества ви жодного разу не полегшили серця справжніх православних, тільки світських піклувальників ви полегшуєте, завдяки славі і почестям, якими вас нагородили архонди “світу, що лежить у злі” (1Ів. 5:19), не для слави спасительного Православ’я, а щоб вони восхвалили його повалення, від вас (що відбувається, – прим. перекл.) всіма можливими способами.

Ваша Святосте,

Покайтеся і зійдіть з широкого й слизького шляху, яким ви постійно рухаєтеся, який завдає шкоди вірній православній турботі і міжправославній єдності мільйонів хрещених душ, за які ви дасте страшну, “екуменічну”, відповідь перед вищим Суддею. Бійтеся, що нестворене і нескінченне пекло повне нерозкаяних первосвящеників і патріархів, як чудово знає церковна історія про засуджених єресіархів патріархів та їхню високу свиту, з першим із них занепалим Апостолом і зрадником Іудою Іскаріотом, бо Божественний суд спочатку починається з нас – церковників: “Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?” (1 Пет. 4:17). Отже, “ходіть”, Ваша Святосте, “поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула, коли жаден нічого не зможе виконувати” (Ів. 12:35, 9:4).

Монах М. Гавриїл

Келія Кутлумуш Преп. Христодула Патмійського».

Переклад СПЖ

Схожі публікації