«Політизована» Софія

«…протестують про передачу (Святої Софії – авт.) антиукраїнські сили, які понесли поразку…»

«патріарх» Філарет

21 лютого 2016 року Трапезний Храм Софії Київської

Розкол суспільства

   Уже два роки, як триває глибока криза в українському суспільстві. Це позначається на усіх сферах нашої діяльності. Безумовно, що релігійний фактор зараз відіграє велику роль, адже цей аспект – глибоко особистий. Україна – демократична суверенна держава, з усіма нормами та законами європейської спільноти. Тому питання релігії – це питання виключно внутрішнє, і апарат держави повинен відмежовувати себе від втручання в дану сферу людського буття.

    За всі роки незалежності практично не було (крім епохи Л. М. Кравчука) ініціатив на державному рівні ототожнювати себе з певною конфесією, а, тим більше, провокувати конфліктні ситуації. Державницький інститут ставився, у межах своїх повноважень, до усіх релігійних спільнот, згідно чинного законодавства та тих норм, що проводили певну лінію дозволеності. Звичайно, у деяких політиків були певні симпатії до тієї чи іншої Церкви, але це був, виключно, людський фактор, що не позначався на їх діяльності в якості чиновників. Швидше за все, це – виключно, позиція особистості, що усім дозволена. Такий підхід – це загальнолюдська норма, що є абсолютно правильною.

   Однак сьогодні ситуація зовсім інша. Є певна релігійна спільнота, що має відкриту підтримку виконавчої і законодавчої гілок влади. Більше того, цей процес вносить розбрат у суспільство, оскільки страждають представники інших конфесій. А нещодавня акція з передачі «Теплої Софії» у розпорядження «державної церкви» взагалі внесла тривогу в майбуття релігій в Україні.

   Софія – свідчення нашої державності

   Кожна освічена людина розуміє, наскільки важливо берегти те, що асоціюється з нашою історією, з минулим, з тим, що відіграло визначну роль у формуванні нашої держави. Софія Київська або Софійський собор – це одна з найдавніших пам’яток української архітектури та монументального живопису ХІ-ХVІІІ століть. Збудована вона ще в добу Київської Русі, але впродовж століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнацій. Собор як головний храм держави був, свого часу, духовним та політичним центром. У його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийоми послів і т. ін.. Тут затверджували навіть політичні угоди. У соборі велося літописання, були створені перші, відомі на Русі, бібліотека та школа. І тому дивним виглядає рішення Міністерства культури України, що розколює суспільство, породжує невдоволення і обурення, свідчить про відкриту прихильність до бажань певних релігійних діячів.

   Нелегітимна передача

  19 лютого 2016 року віце-прем’єр-міністр культури В’ячеслав Кириленко сповістив про передачу «Малої Софії» у розпорядження «Київського Патріархату». Заради справедливості варто зауважити, що В`ячеслав Анатолійович входить до Вищої Церковної Ради УПЦ КП. Це рішення сприйняли надзвичайно неоднозначно, оскільки Трапезний храм заповідника «Софія Київська» – пам`ятка архітектури, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО, а рішення про передачу цієї споруди навряд чи можна охарактеризувати, як аполітичне.

Зокрема, відомий політолог Кость Бондаренко так прокоментував цю акцію: «Уряд, політики взяли на себе невластиві їм функції, бо втрутилися в церковне життя, чого вони не мали права робити, бо Церква відділена від держави, і, відповідно, держава від Церкви також повинна бути відокремлена».
Ситуація ускладнюється також і тим, що проти цього «подарунка» міністерства «Київському Патріархату» протестують представники різних релігійних організацій. Зокрема УАПЦ опублікувала звернення: «Наша влада заборонила звершувати богослужіння навіть у приміщенні т.зв. «каретної», яке розташоване під сходами Андріївської церкви. Фасад всієї каретної заклали риштуванням, але ремонтні роботи так і не розпочалися досі. УАПЦ змушена служити Божественну Літургію перед вхідною брамою просто неба. УАПЦ зверталася до дирекції НЗ «Софія Київська» з усним проханням на право встановити палатку для богослужінь, на що отримала відмову. Натомість, цими днями стало відомо, що влада дозволила звершувати богослужіння УПЦ КП у колишній трапезній церкві Софіїйського монастиря Малій (Теплій) Софії».

Мотиви звернення УАПЦ зрозумілі – вони відчувають свою не удільність, не зважаючи на те, що теж досить активно проявляли себе під час революційних подій 2014-го (саме такий критерій став визначальним у питанні передачі «Теплої Софії» розкольникам). Однак, цікаво ще й те, що в УАПЦ почали прозрівати. Спала пелена фанатизму, минула революційна ейфорія, і ось, що було висловлено: «Хоча теперішня влада називає себе демократичною і європейською, проте вона не плекає загальноєвропейських моральних цінностей, оскільки нерівноцінно ставиться до своїх громадян в Україні, у тому числі і до християнських спільнот у ній».

  Висновки

   Тим, хто відповідає за державу та її населення, потрібно замислитись над наслідками своєї «церковної діяльності». Доречними в цій тематиці будуть слова вже цитованого політолога Костя Бондаренка: «У цій ситуації, якщо є невирішений церковний конфлікт в Україні, якщо є спірний момент, пов’язаний з приналежністю власності, і ця церква («Мала Софія») функціонує як музей, не варто владі переходити межі дозволеного і ставати на бік однієї з конфесій, сіючи, таким чином, розбрат і, фактично, ставлячи під сумнів легітимність свого рішення».

Марк Авраменко

  • Andrew Temnuy

    В історії Церкви вже був інцидент співпраці держави і Церкви, нічим добрим це не скінчилося. А на рахунок цих подій – мені дуже образливо, і прикро що Таким людям і в Наш час ідуть на зустріч.
    Чудова стаття, дякую що ви з нами.